Основи адміністративного права

 

 

 

Адміністративне право–це сукупність правових норм, що регулюють в інтересах держави та громадян суспільні відносини управлінського характеру, які складаються в сфері діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, у внутрішньо організаційній діяльності інших органів влади та в процесі здійснення об’єднаннями громадян зовнішньо владних управлінських функцій.

Зовнішній прояв адміністративного права–це адміністративне законодавство, основу якого становить Кодекс законів України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984р.

Адміністративне право тісно пов’язане з іншими галузями права, особливо з конституційним правом, предметом якого є відносини, що складаються у процесі здійснення народовладдя, діяльності рад, при проведенні виборів у представницькі органи, реалізації конституційного статусу громадян України, тощо. В нормах адміністративного права отримують свій розвиток та деталізацію положення Конституції України щодо порядку функціонування органів виконавчої влади.

Норми адміністративного права також пов’язані із нормами цивільного права (через майнові відносини) та трудового права у сфері регулювання службових відносин та іншими галузями права.

Звідси можна сказати, що предметом адміністративного права є суспільні відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, або ж відносини, що виникають в процесі здійснення управлінської діяльності:

а) відносини між органами державного управління та громадянами;

б) відносини між органами державного управління по вертикалі;

в) відносини між органами державного управління по горизонталі, тобто між органами, не пов’язаними підпорядкованістю;

г) відносини між органами державного управління і підпорядкованими підприємствами, установами і організаціями;

д) відносини між органами державного управління і не підпорядкованими їм підприємствами, установами і організаціями;

е) відносини між органами державного управління та недержавними організаціями.

Адміністративні правовідносини–це врегульовані адміністративно-правовими нормами управлінські правовідносини.

Предмет обумовлює систему адміністративного права, яка складається з загальної та особливої частини.

1) принципи державного управління;

2) правове становище суб’єктів адміністративного права;

3) форми і методи виконавчої влади;

4) адміністративний процес;

5) способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.

Особлива частина адміністративного права включає норми, що регулюють управління економікою, соціально-культурною та адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузеве державне управління.

Окрім цих двох частин система адміністративного права вміщує і такі елементи як адміністративно-правові інститути, тобто групи правових норм, які регулюють тісно пов’язані однорідні суспільні відносини: державна служба, державний контроль, державне управління.

1) взаємозв’язок правових форм та методів управління з організаційними;

2) урегулювання компетенції та відносин органів управління їх посадових осіб між собою;

3) взаємозв’язок матеріальних та процесуальних норм;

4) раціонального поєднання в управлінні методів переконання, організації, адміністративного примусу та громадського впливу.

Під адміністративно-правовим методом розуміють сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, не відносини в сфері державного управління, за допомогою яких встановлюється юридично-владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах. Метод адміністративно-правового регулювання харак-теризує становище сторін у адміністративних правовідносинах та пов’язаний з встановленням та забезпеченням їх прав та обов’язків. Владність адміністративно-правового методу полягає не лише у підпорядкованості одного суб’єкта іншому, а й у односторонності та юридичній обов’язковості приписів суб’єкта управління, що є похідними волевиявлення держави.

Прийоми впливу адміністративно-правового методу складаються з 3-х компонентів;

1) приписи–покладення прямого юридичного зобов’язання чинити ті чи інші дії в умовах, передбачених правовою нормою;

2) заборони–покладення прямих юридичних обов’язків не чинити тих чи інших дій, в умовах, передбачених правовою нормою;

3) дозволів–юридичний дозвіл чинити в умовах, передбачених нормою, ті чи інші дії, або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.

Також у адміністративно-правовому регулюванні управлінських відносин використовується адміністративне нормотворення та розпорядження та адміністративні заходи правоохоронного характеру.

Адміністративне нормотворення–це встановлене органами державного управління підзаконних обов’язкових правил поведінки в сфері виконавчої діяльності.

Адміністративне розпорядження–виявляється в рішеннях посадових осіб органів управління стосовно до питань індивідуального характеру.

До адміністративних заходів правоохоронного порядку належать різні форми та методи здійснення контролю та нагляду за дотриманням законності та державної дисципліни у сфері виконавчої діяльності та при застосуванні заходів виховного та примусового впливу передбачених законом.

Джерелами адміністративного права є різноманітні нормативно-правові акти різної юридичної сили, що видаються суб’єктами управління всіх рівнів:

1) загальнодержавний рівень: Конституція України, закони України, Кодекс про адміністративні правопорушення, укази Президента України, постанови уряду, накази центральних органів виконавчої влади;

2) місцевий рівень: нормативні акти центральних органів влади АР Крим; голів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у частині делегованих їм повноважень;