Основи адміністративного права

Юридичні наслідки мають порушення вимог спеціально-юридичного та організаційно-технічного характеру.

Акти видані з порушенням вимог, що до них ставляться є дефектними, а отже недійсними і не створюють правових наслідків обумовлених ними відразу ж або після засвідчення їх недійсності через певну правову процедуру.

- первісно нікчемні акти–це акти управління, що не породжують юридичних наслідків із початком свого виникнення. Такі недоліки усунути неможливо (наприклад акт містить вказівку до протизаконної дії). Вони є недійсними з дня їх видання;

- нікчемні в силу оспорювання акти–це такі, що видаються з порушенням компетенції, за предметами та обсягом правового регулювання. Такі акти повинні оспорюватися у позовному порядку до суду, бути предметом прокурорського протесту, скасовуватися вищестоящими органами;

- заперечні акти–це такі, що містять окремі незаконні положення або технічні помилки (відсутні певні реквізити, видані з порушенням процедури, без належного кворуму тощо). Вони є частково дійсними, оскільки їх доопрацювання, усунення незаконних приписів повертає їм правову усталеність. Інструментом заперечення дійсності цих актів можуть стати протести прокурора, відповідні дії вищих владних і виконавчих інстанцій.

Існують два основні способи заперечення дійсності правового акту управління:

- оскарження або до вищестоящого органу управління (посадової особи), або до суду. Такий спосіб доступний всім учасникам адміністративних правовідносин;

- опротестування працівниками органів державного нагляду за дотриманням законності (прокуратури).

Результатом обґрунтованого опротестування та оскарження може стати скасування правового акту управління.

- органом, який його видав – у разі визнання його неправомірності;

- керівником органу, який видав неправомірний акт або вищого по відношенню до нього органу;

- урядом можуть бути скасовані акти органів виконавчої влади, які суперечать законодавству;

- Президентом України можуть бути скасовані постанови та розпо-рядження КМУ, Ради міністрів АР Крим, що суперечать законодавству;

- Конституційним судом України;

- судами загальної юрисдикції.

І. Припинення. Воно можливе на таких підставах:

а) із введенням у законну силу нового акту з того ж самого питання що і попередній, останній автоматично припиняє свою силу;

б) закінчення строку, на який було видано акт; в) досягнення мети, поставленої перед актом; г) зникнення адресата акта.

ІІ. Зупинення дії незаконних актів – тимчасова процедура що передує процесу оспорюваності законності акту у судовому порядку. Зупинення дії незаконних актів є прерогативою органів надвідомчими наглядовими повноваженнями. (Наприклад, зупинення актів у зв’язку з принесенням прокурором протестів у порядку загального нагляду на незаконні акти).

ІІІ. Зміна актів може бути стосовно заперечних актів, коли є потреба доредагувати окремі приписи, уточнити, доопрацювати реквізитарну частину загалом правомірних актів.

IV. Скасування правового акту виявляється у визнанні не чинним цілого акту або окремих його приписів, положень (заперечні акти).

Скасовувати неправомірні акти відповідно до своєї компетенції можуть: Верховна Рада; Глава держави; Кабінет Міністрів; Суди; вищестоящі органи виконавчої влади (Міністерства, відомства, голови місцевих держадміністрацій) ; Ради та їх виконкоми.

Найважливішим юридичним наслідком видання неправомірного акту є те, що мають анулюватися і конкретні правовідносини, створенні таким актом крім його скасування та скасування “похідних” актів, виданих на виконання неправомірного акту.

Адміністративно-правовий договір–це угода суб’єкта управління з іншим учасником правовідносин, що укладена на виконання функцій цього суб’єкта згідно чинного законодавства та на умовах і у випадках передбачених законодавством.

Термін адміністративно-правовий договір у чинному законодавстві не відображений безпосередньо, але умови його укладення присутні в нормативно-правових актах. Такий договір як правило може мати місце, коли мова йде про здійснення суб’єктом управління своїх функцій у сферах правовідносин, де одним з основних способів регулювання таких відносин є договір–цивільні відносини, господарські відносини, трудові відносини тощо.

Укладення таких договорів передбачається плановим актом управління.

Зміст адміністративно-правового договору є комплексним і поєднує у собі елементи адміністративно-правових способів визначення прав та обов’язків його сторін з цивільно-правовими, фінансово-правовими тощо.

Адміністративно-правовий договір є правовим актом допоміжного характеру і більше пов’язаний з організаційною діяльністю суб’єктів управління.

 

 

Адміністративна відповідальність–це специфічна форма реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає у застосуванні до уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законодавством адміністративного стягнення до суб’єкта правопорушення.

Адміністративній відповідальності підлягають фізичні особи, що досягли 16-ти річного віку і є осудними.

Осудність–це такий стан людської психіки, за якого особа може усвідомити значення своїх дій і керувати ними.

Адміністративним правом встановлена градація адміністративної відповідальності для різних категорій фізичних осіб в залежності від того чи пов’язане адміністративне порушення з їх службовою діяльністю чи ні. Відповідальність значно підвищується за розмірами, якщо склад адміністративного правопорушення утворюють дії, пов’язані зі службовою діяльністю (для посадових осіб державних органів і юридичних осіб, для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів тощо). Іноземні громадяни та особи без громадянства