Основи охорони праці

Для неперервного запису замірів вологості повітря використовують гігрографи, наприклад, волосяний.

Виміри швидкості руху повітря. Для визначення швидкості руху повітря від 0.4 до 10 м/с застосовують крильчасті анемометри, а для швидкостей повітря від 1 до 35 м/с – чашечні анемометри. 

Крильчастий анемометр складається з колеса з алюмінієвими крильчатками, розташованими під кутом 45 до площини, що перпендикуляра до осі колеса. Під дією потоку повітря, що проходить через колесо, останнє обертається. Вісь колеса з’єднана з лічильником обертів, який проградуйовано в одиницях швидкості.

В чашечному анемометрі крильчатка замінена чашечками.

Вимірювання інтенсивності теплового випромінювання. Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється актинометрами, дія яких полягає в поглинанні променистої енергії та перетворенні її в теплову енергію, кількість якої реєструється тим чи іншим способом.

Вимірювання забруднення повітря пилом, парами, газами та шкідливими речовинами. 

Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують наступні методи: лабораторні та експресно-індикаторні.

Лабораторні методи – це такі, як калориметричний, нефелометричний, спектральний, атомно-абсорбційний та інші. Суть лабораторних методів: відбирається проба повітря на виробництві, а її аналіз проводиться в лабораторних умовах.

В ряді випадків необхідно швидке рішення питання про ступінь забруднення повітряного середовища. З цією метою розроблені кольорові реакції. Твердий носій, наприклад, силікагель або вату, розташовану в скляній трубочці, змочують високочутливою індикаторною рідиною. Через трубочку пропускають певний об’єм повітря. При наявності в повітрі якоїсь шкідливої речовини змочений твердий носій забарвиться у відповідний колір. А по інтенсивності забарвлення, яке порівнюється із відповідною шкалою кольорів, судять про її концентрацію.

Для відбору проб повітря та визначення вмісту шкідливих речовин використовують універсальні газоаналізатори (УГ).

Індикаційні методи аналізу використовують для виявлення надзвичайно небезпечних речовин (ртуті, ціанистих сполук та інших). З їх допомогою можна швидко робити якісний (за кольором) і в певній мірі кількісний аналіз (по інтенсивності забарвлення).

Основним методом оцінки запорошеності повітря виробничих приміщень є ваговий метод в поєднанні з визначенням розмірів частинок (дисперсності) пороху за допомогою мікроскопа. Ваговий метод заснований на принципі одержання доважка при пропусканні через фільтр повітря певного об’єму. В якості фільтру використовують мембрану з тканини типу ФПП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

 

3.1. Дія електричного струму на організм людини

Проходячи через організм людини, електричний струм виконує:

•термічну;

•електролітичну;

•біологічну;

•динамічну дії.

Термічна дія виражається в опіках окремих ділянок тіла і нагріві кровоносних судин, нервів і т.п.

Електролітична дія виражається в розкладанні крові і других органічних рідин, що призводить до значного порушення їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія являється особливим специфічним процесом, властивим лише живій тканині. Вона виражається в подразнені живих тканин організму, що супроводжується невимушеними судорожними скороченнями м’язів, в тому числі м’язів серця та легенів.

Динамічна дія струму виражається в розшаруванні, розриві та інших подібних пошкодженнях різних тканин організму (м’язових тканин, стінок кровоносних судин, бронхів тканини легенів і т.п.) в результаті електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом тканинної рідини і крові.

Вся різноманітна дія електричного струму приводить до двох видів ураження: електричних травм і електричних ударів.

 

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканини організму, викликані дією електричного струму або електричної дуги. Розрізняють наступні електричні травми: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри та механічні пошкодження.

Електричні опіки можуть виникати як наслідок перетворення енергії електричного струму в теплову і в цьому випадку являються порівняно легкими травмами (почервоніння шкіри, утворення пузирів). Опіки, викликані електричною дугою, носять, як правило, тяжкий характер (омертвіння ураженої ділянки шкіри і обвуглення тканин).

Електричні знаки – це чітко накреслені плями сірого або світло-жовтого кольору діаметром 1-5 мм на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму. Вони без больові і піддаються лікуванню.

Металізація шкіри – це проникнення в верхні шари шкіри малесеньких частинок металу, що розплавляється під дією електричної дуги.

Механічні пошкодження являються наслідком різких невимушених судорожних скорочень м’язів під дією струму, що проходить через людину. В результаті можуть відбутися розриви шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також вивихи суглобів і навіть переломи кісток.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму проходячим через нього електричним струмом, що супроводжується невимушеними судорожними скороченнями м’язів.

Розрізняють наступні чотири ступені ударів:

1.судорожне скорочення м’язів без втрати свідомості;

2.судорожне скорочення м’язів з втратою свідомості, але із збереженням дихання і роботою серця;

3.втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або того і другого разом взятих);