Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Я. О. Сєріков. – Харків, ХНАМГ, 2007. 227с. | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Охорона праці

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

227

Мова:

Українська

Оцінка:

долікарської допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом.

38.Як здійснюють перевірку пульсу в постраждалого ?

39.Як проводиться штучне дихання ?

40.Викладіть правила виконання зовнішнього масажу серця.

РОЗДІЛ 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Глава 4.1. Основи пожежної безпеки

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-85 пожежна безпека – це стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей шкідливих і небезпечних факторів пожежі та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Небезпечними факторами пожежі є такі:

•відкритий вогонь та іскри;

•підвищена температура повітря, предметів і т. п.;

•токсичні продукти горіння;

•дим;

•знижена концентрація кисню;

•обвалення й пошкодження будинків, споруд, установок;

•вибухи.

Пожежна профілактика ґрунтується на виключенні умов, необхідних для виникнення горіння, і використанні принципів забезпечення безпеки людини.

При забезпеченні пожежної безпеки вирішують чотири такі задачі:

•запобігання пожеж і утворення джерел загоряння, забезпечення пожежного захисту;

•локалізація виниклих пожеж;

•захист людей і матеріальних цінностей;

•гасіння пожеж.

Запобігання пожежі досягається виключенням утворення горючого середовища і джерел запалювання, а також підтримкою параметрів середовища в межах, що виключають виникнення та підтримку процесу горіння.

Запобігання утворенню джерел загоряння досягається наступними заходами:

•відповідним виконанням, застосуванням і режимом експлуатації машин і механізмів;

•влаштуванням блискавкозахисту будинків і споруд;

•ліквідацією умов для самозаймання речовин;

•регламентацією допустимої температури й енергії іскрового розряду та ін.

Пожежний захист реалізується наступними заходами:

•застосуванням непальних і важкогорючих речовин і матеріалів;

•обмеженням кількості горючих речовин;

•обмеженням поширення пожежі;

•застосуванням засобів пожежогасіння;

•регламентацією меж вогнестійкості будинків і споруд;

•створенням умов для евакуації людей;

•застосуванням протидимного захисту, пожежної сигналізації та ін.

4.1.1. Вибухонебезпечні й пожежонебезпечні зони

Відповідно до ПУЕ вибір і установку електроустаткування виконують з урахуванням класифікації вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон. Згідно з цією класифікацією вибухонебезпечні зони позначаються буквою В, а пожежонебезпечні − буквою П.

Зона класу В-1. До неї відносяться приміщення, в яких можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші пару і газів з повітрям при нормальних умовах роботи (наприклад приміщення, в яких виконується злив легкозаймистих рідин у відкриті посудини).

Зона класу В-Іа. У цю зону входять приміщення, в яких вибухонебезпечні суміші не утворюються при нормальних умовах експлуатації устаткування, але можуть виникати при аваріях або несправностях обладнання.

Зона класу В-Іб. До цього класу відносять:

приміщення, в яких можуть утримуватися горючі пари й гази з високою нижньою межею загорання (15 % і більше), що мають різкий запах (наприклад, приміщення аміачних компресорів);

приміщення, в яких можливе утворення тільки локальних вибухових сумішей в об’ємі менше 5 % від об’єму приміщення.

Зона класу В-Іг. У цю зону входять зовнішні установки, в яких знаходяться вибухонебезпечні гази, пари й легкозаймисті рідини (наприклад, газгольдери, зливно-наливні естакади і т. п.).

Зона класу В-II. До неї відносять приміщення, в яких виконується обробка горючих пилу чи волокон, здатних утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям при нормальних режимах роботи (наприклад, відкрите завантаження і вивантаження мілкодисперсних горючих матеріалів).

Зона класу В-IIа. У цю зону входять приміщення, в яких вибухонебезпечні пилеповітряні суміші можуть утворюватися тільки в результаті аварій і несправностей обладнання (наприклад, розгерметизація пневмотранспортного устаткування із застосуванням азоту, сепараційні установки з механічним завантаженням і т. п.)

Приміщення й установки, в яких зберігаються горючі рідини чи горючий пил, нижня концентраційна межа яких вище 65 г/м3, відносять до пожежонебезпечних і класифікують так.

Зона класу П-I. До неї відносять приміщення, в яких зберігаються горючі рідини (наприклад, мінеральне масло).

Зона класу П-II. У цю зону входять приміщення, в яких знаходиться го-рючий пил з нижньою концентраційною межею вище 65 г/м3.

Зона класу П-IIа. До неї відносять приміщення, в яких знаходяться тверді горючі речовини, не здатні переходити в суспендований стан.

Установки класу П-III. До них відносять зовнішні установки, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище 61 0С або тверді горючі речовини.

4.1.2. Організація пожежної охорони

Керівництво пожежною охороною і державний пожежний нагляд здійс-нює Міністерство з надзвичайних ситуацій України через Управління пожежної охорони і їхні місцеві органи, що знаходяться в його складі.

Основним завданням органів державного пожежного нагляду є охорона людей, суспільної власності й особистого майна громадян від вогню. У їх дія-льності можна виділити три групи функцій: організаторські, контрольні й адміністративні.

Ці функції визначені «Положенням про державний пожежний нагляд» і зводяться до таких дій:

•розробка й узгодження протипожежних правил при проектуванні;

•нагляд за протипожежним станом діючих об'єктів;

•облік і аналіз пожеж;

•пропаганда протипожежної профілактики;

•адміністративна робота;

•розслідування причин виникнення пожеж.

В усіх містах, селищах, на великих підприємствах повинні бути сформовані загони пожежної охорони, які здійснюють контроль за виконанням профілактичних заходів і організують гасіння пожеж. Залежно від ступеня пожежної небезпеки, об'єкти