Основи землевпорядного проектування

           Н1 - Н2                                           Lг *hі*sinα

іраб = ------------  (3.7.),  або                іраб = -----------------        (3.8.)

               ∑L                                                     Р  

де іраб – середній продольний ухил;

Н1 , Н2 – відмітки точок;

Н1 - Н2 – перевищення, м;

∑L – довжина горизонтального прокладення на місцевості, м;

Lг – сумарна протяжність всіх горизонталей в межах поля;

hі – висота перерізу рельєфу горизонталями, м;

α – кут утворений напрямком горизонталей та основним обробітком поля (малюнок 3.4.а).

На полях зі складним рельєфом  рекомендують використовувати палетку, яка зображується системою паралельних ліній розташованих на свавільній відстані одна від іншої. Лінії палетки поєднують з напрямком продольного робочого ходу. Середній ухил в напрямку робочих ходів вираховують по формулі:

                  п зал* hі

      Малюнок 3.4. Визначення ухилу                іраб = ------------                                                                                                                    (3.9.)

 

            в напрямку робочого гону                                 ∑L

де п зал – число горизонтальних закладень в напрямку ліній палетки в межах поля; 

hі – висота перерізу рельєфу горизонталями, м;

∑L – сумарна довжина ліній палетки в межах поля, по яким визначається число горизонтальних закладень на місцевості, м (малюнок 3.4.б.).

7.3. Проектування полів з врахуванням ґрунтів.

При формуванні полів сівозміни необхідно враховувати родючість, агротехнічні і динамічні властивості ґрунту. Від цих властивостей залежить урожайність сільськогосподарських культур, а також строки способи обробки полів, проведення сівби, збирання врожаю, види і норми добрив, пестицидів, продуктивність тракторних агрегатів та інше.

Поля сівозміни повинні бути приблизно рівно якісними. Неможливо включать в одне поле ґрунтові різності тільки з низькою родючістю, так як вони можуть опинитися не придатними або малопридатними для більш вимогливих культур. Це призводить або до нерівномірності в отриманні сільськогосподарської продукції по рокам ротації, або до порушення сівозміни.

В той же час необхідно враховувати агротехнічні особливості ґрунту. Найкращім рішенням слід вважати таке, коли поле цілком складається з агротехнічно однорідної ділянки. Це забезпечує проведення одночасно польових робіт по сівбі, догляду за посівами і прибиранню сільськогосподарських культур з всього поля в кращі агротехнічні строки.

Певний вплив на розміщення полів сівозміни мають динамічні властивості ґрунту. Включення в одне поле ґрунтів з різним механічним складом створює неоднакові умови для роботи тракторних агрегатів на окремих його частинах. Якщо обробку ведуть на всьому полі в цілому, комплектування агрегату виконують з врахуванням можливостей його роботи на ґрунтах з більш високим удільним опором, що знижає продуктивність на тій частині поля, де удільний опір ґрунтів менший. З цією метою поля сівозміни слід проектувати із агротехнічно однорідних ділянок з мало відрізняючимися  динамічними властивостями ґрунту. Якщо інші умови не дозволяють це зробить, необхідно в межах полів виділити робочі ділянки з таким розрахунком, щоб тракторні агрегати могли обробляти ці землі з мінімальними втратами окремо від решти поля.

7.4. Довжина, ширина і форма поля.

Розміри сторін і форму поля встановлюють. Виходячи з вимог виконання в них виробничих процесів. Найбільш прийнятною формою поля вважають прямокутну форму поля з оптимальною довжиною і шириною, які визначають величину робочого гону.

Залежність продуктивності використання машинно-тракторних агрегатів і довжини робочого гону характеризується коефіцієнтом використання шляху (Квп), відсотком холостих заїздів (fх).

               Lр                                                             Lр*100

Квп = ----------        (3.10.)                             fх = -----------                      (3.11.)

            Lр+Lх                                                          Lр+Lх

де Lр – довжина робочого гону;

Lх – довжина