Основи землевпорядного проектування

Де ∑Lл1 – сумарна  протяжність всіх повздовжніх лісосмуг, м;

Lл2 – сумарна  протяжність всіх поперечних лісосмуг, м;

В1 – ширина смуги захисного впливу повздовжніх лісосмуг;

В2 – ширина смуги захисного впливу поперечних лісосмуг;

nуч  - кількість прямокутних ділянок з довжиною В1  і шириною В2 , які захищають повздовжніми і поперечними лісосмугами.

Ефективність полезахисних лісосмуг характеризується періодом окупності вкладених засобів, додаткового чистого прибутку, отриманого з захищеної площі.

 Т =Клр   * (1+2 d ут/ dч)                                                                                      (3.21.)

Де Т – кількість  років окупності;

Клр – зональний  коефіцієнт (лісостеп = 0,7 - 1,5; степ = 1,0 - 2,0)

Клп – капітальні  витрати на створення лісосмуги  (250-300 грн. на 1 га площі);

dч – додатковий чистий прибуток, який отримується з захищеної площі за рахунок збільшення урожайності сільськогосподарських культур (приблизно 0,2 ц/га);

d ут – втрачений  чистий прибуток і додаткові витрати (витрати від зниження продуктивності тракторних робіт, чистого доходу на площі, зайнятими лісосмугами,).

Полезахисні лісосмуги, зазвичай розміщують по межам полів і  усередині них , створюючи окремі робочі ділянки витягнуті по довжині поля. Якщо поруч з лісосмугою розташовують польовий шлях, то його проектують з навітряної сторони по відношенню до лісосмуги, вище по рельєфу, з менш затемненої сторони, краще зігріваємої.  При цьому також враховують господарське використання польових шляхів.

В умовах складного рельєфу  розміщують привододільні і водорегулюючі лісосмуги. Головне призначення цих смуг  - затримка поверхневого стоку і  запобігання ерозії ґрунтів. основний фактор, який визначає їх направлення, – рельєф місцевості.

Привододільні лісосмуги розміщують в напрямку вододільних ліній з зміщенням від них в сторону висихаємих схилів, південних і південно-східних експозицій, а водорегулюючі лісосмуги – поперек схилу, в напрямку горизонталей. 

При незначних ухилах, до 1° лісосмуги розміщують з врахуванням напрямку шкідливих вітрів. 

При крутизні схилу 2-3° основні лісосмуги розміщують через 300 - 400 м ; при крутизні 4-5° через 250 - 300м: більше 5° через 150 -200 м.

Ширину лісосмуг встановлюють диференційовано для ґрунтів різної родючості. Водорегулюючі лісосмуги проектують частіше всього шириною 10-12 м, а на ґрунтах з низькою родючістю вони  можуть бути доведені до 15 м.

7.7. Розміщення польових шляхів

Польова шляхова мережа в загальній системі з внутрігосподарськими шляхами і шляхами загального користування повинна забезпечувати зручне сполучення поміж господарськими і польовими станами, бригадами і сівозмінними масивами, полями сівозмін, окремими робочими ділянками.

При проектуванні польової шляхової сітки необхідно дотримуватись наступних вимог:

-Найменша протяжність шляхів;

-Прямолінійність;

-Зручність господарського використання;

-Дотримання технічних вимог (допустимий  ухил, кут повороту та ін.);   

-Узгоджене розміщення з лісосмугами;

- Мінімум  витрат на пере устрій;

-Відвернення водної ерозії.

По своєму призначенню польові шляхи підрозділяються на польові магістралі (основні) , лінії обслуговування  і  допоміжні.

Польові магістралі слугують для сполучення між великими орними масивами і господарськими центрами. По ним з’єднуються основні вантажоперевезення, перегони техніки, а також різні переїзди пов’язані з культурно-побутовим, технічним та іншим обслуговуванням. Ширина польових магістралей повинна забезпечувати двохсторонній рух в напружені періоди виконання сільськогосподарських робіт, і складати в степових районах з великими орними масивами 8-10 м, а при невеликих масивах 6-8 м.

Лінії обслуговування проектують по коротким сторонам полів. Їх використовують для здійснення поворотів агрегатів в період виконання виробничих операцій, заправки, здійснення технічного огляду, переїздів, пов’язаних з культурно-побутовим обслуговуванням механізаторів і технічним обслуговуванням агрегатів, а також для перевезення зібраного врожаю, добрив та інших вантажів. Ширину ліній обслуговування рекомендують в межах 6-10 м з врахуванням ширини захвату агрегатів в транспортному положенні, які використовуються  в господарстві.

Допоміжні шляхи проектують уздовж довгих сторін полів. Їх основне призначення – створення умов для вивозу зібраного врожаю, підвезення добрив, обслуговування агрегатів при поперечній обробці, переїздів, пов’язаних з вимушеним технічним обслуговуванням, переїздів на інші поля, сівозміни. У зв’язку з тим що рух на цих шляхах менший для них рекомендують ширину 4-6 м, а в сівозмінах з площами полів 300-100 га 3-4 м.      

Важливим питанням, яке вирішують при розміщенні польових шляхів, - густота шляхової мережі. Відстань поміж допоміжними шляхами в поліссі - 550 - 600м, Лісостепу - 650 -800м, Степу - 700 -800м

7.8. Розміщення польових станів

Польові стани слугують для зосередження техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів. Тут