Особливості методики виконання проби Руфьє та результати дослідження функціонального стану серцево-судинної системи учнів 5-11 класів

 

 

Постановка проблеми. Загальновідомо, що останні десятиліття намітилася стійка тенденція погіршення здоров’я учнів загальноосвітніх навчальних закладів України. Особливого резонансу набули трагічні випадки, які сталися на уроках фізичної культури. У період з 2003 по 2008 рік на уроках фізкультури померло 15 школярів: 2003- 1; 2004 – 2; 2006 – 3; 2007 – 4; 2008 – 5. [2]. На превеликий жаль, такий випадок трапився і в Рівненській області.

У більшості випадків основною причиною трагічних смертей є захворювання серцево-судинної системи, які не були продіагностовані під час щорічних медичних оглядів. Насторожує і той факт, що ще 20-25 років тому смертельні випадки з подібними діагнозами були надзвичайною рідкістю.

Тому, з метою забезпечення оптимізації, безпеки та ефективності фізичної культури, своєчасного визначення рівня функціональних можливостей організму учнів, адекватності фізичних навантажень та раннього виявлення ознак хвороб і ушкоджень було видано спільний наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20. 07. 09р. № 518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», яким затверджені «Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах» та «Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури». Вказані документи зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 17. 08. 09р. № 772/16788 та від 17. 08. 09р. № 773/16789 [6].

Зокрема, інструкцією про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури передбачено, що під час щорічних медичних оглядів необхідно діагностувати функціональний стан серцево-судинної системи дітей шкільного віку за методикою функціональної проби Руфьє (див. додаток № 3 до «Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури»). За даною методикою визначаються рівні функціонального резерву серця з урахуванням п’яти градацій: Індекс Руфьє (ІР) дорівнює або менше 3 – високий рівень; ІР = 4 – 6 – вище середнього (добрий) ; ІР = 7 – 9 – середній; ІР = 10 – 14 – нижче середнього (задовільний) ; ІР дорівнює або більше 15 – низький рівень. Згідно з додатком № 1 вказаної інструкції учні, з рівнем функціонально-резервних можливостей низький та нижче-середнього повинні бути віднесені до спеціальної медичної групи.

Мета дослідження: вивчити функціональний стан серцево-судинної системи дітей шкільного віку за методикою функціональної проби Руфьє.

1. Удосконалити методику проведення проби Руфьє.

2. Виявити відповідність показників проби Руфьє віковим особливостям учнів

3. Вивчити динаміку функціонального стану серцево-судинної системи учнів 5-11 класів.

Методи дослідження. Вивчення функціонального стану серцево-судинної системи дітей шкільного віку проводилося за методикою функціональної проби Руфьє, наведеної в додатку 3 «Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури»[6].

Після 3-5 хв. відпочинку, у положенні сидячи, в обстежуваного підраховували частоту серцевих скорочень кожні 15 с., доки не було отримано 2-3 однакові цифри. Отримані дані записували до протоколу і пропонували виконати навантаження: 30 присідань із витягнутими вперед руками протягом 45 с. Учень самостійно вголос здійснював рахунок, що дозволяло уникнути затримки дихання.

Після закінчення присідань учень одразу сідав на спеціально підготовлений стілець зі спинкою і ложив ліву руку на стіл для контролю ЧСС. Як тільки експериментатор фіксував пульс, включався секундомір і проводився підрахунок ЧСС за перші 15 с. першої хвилини відновлення та за останні 15 с. першої хвилини відновлення.

Під час виконання фізичного навантаження уважно стежили за зовнішніми ознаками втоми дитини, щоб не допустити перенавантаження та неадекватної реакції серцево-судинної системи. У випадках, коли спостерігалося значне почервоніння шкіри обличчя, напружений вираз обличчя, значна пітливість, прискорене, уривчасте дихання, учню пропонувалося припинити присідання.

Під час виконання проби уважно стежили за збереженням стандартних умов виконання навантаження. Зокрема, тестування проходило в добре провітреному приміщенні з температурою повітря в межах 18-20 градусів. Обстежувані не повинні були приймати їжу за 1, 5-2 години до обстеження. Одежа обстежуваних відповідала температурі повітря (повсякденна або спортивна). Для полегшення контролю за темпом присідань використовувався механічний або електронний метроном з частотою 30 тактів за 45 секунд.

Оцінку функціональних можливостей серцево-судинної системи визначали за індексом Руфьє (ІР), що розраховується за формулою:

Індекс Руфьє (ІР) = (4 х (ЧСС + ЧСС + ЧСС) – 200) : 10,

де: ЧСС1 – пульс за 15 с. у стані спокою; ЧСС2 – пульс за перші 15 с. першої хвилини відновлення; ЧСС3- пульс за останні 15 с. першої хвилини відновлення.

Згідно із згаданими вище офіційними документами, рівні функціонального резерву серця повинні визначатися з урахуванням п’яти градацій:

ІР становить менше 3 – високий рівень; ІР становить 4 – 6 – вище середнього (добрий) ; ІР становить 7 – 9 – середній; ІР становить 10 – 14 – нижче середнього (задовільний) ; ІР становить більше 15 – низький рівень.

Але, у зв’язку з тим, що з даного документа не зрозуміло, до якого рівня потрібно віднести учнів, у яких індекс Руфьє склав, наприклад 3, 5