Особливості патології гепато-біліарної системи у хворих на остеоартроз: діагностика, профілактика, лікування

У 67, 1% (110) пацієнтів відмічалась виражена пальпаторна болючість в області проекції жовчного міхура, позитивними були симптоми Дежардена, Кера, Мерфі.

В результаті проведеного комплексного клініко-лабораторного та інструментального обстеження певну патологію гепато-біліарної системи було виявлено у 90, 2% (148) хворих.

Cеред дискінезій переважала гіпотонічна – 43, 1% (47). Гіпертонічну дискінезію було виявлено у 22, 0% (24) пацієнтів, а змішана зустрічалась у 34, 9% (38). Гіпотонічну біліарну дискінезію частіше виявляли у хворих старшого віку з довготривалим перебігом ОА. Гіпертонічну та змішану – навпаки у осіб молодшого віку, на більш ранній стадії розвитку ОА. Первинні дискінезії склали 19, 3% (21) від усіх дискінезій.

Збільшення печінки було виявлено у 50, 7% (75) хворих на ОА. 15, 5% (23) пацієнтів мали УЗД-ознаки жирового гепатозу печінки. В цілому хронічний гепатит різної етіології був діагностований у 27, 0% (40), а цироз печінки – у 4, 7% (7) хворих на ОА. Хронічні гепатити були наступних видів: вірусний гепатит В у фазі інтеграції – у 8 пацієнтів (20%), вірусний гепатит С -у 4-х (10%), аутоімунний – у 3-х (7, 5%), холестатичний гепатит мали 10 (25%) хворих, токсичний – 2 (5, 0%), алкогольний (алкогольна хвороба печінки) – 5 (12, 5%), індукований ліками – 8 (20%).

Вказані зміни в гепато-біліарній системі з більшою вірогідністю зустрічались у хворих на ОА з довготривалим анамнезом застосування нестероїдних протизапальних препаратів. Так, у хворих, що не приймали НПЗП, або приймали терміном до 3-х місяців (п = 40) патологія гепато-біліарної системи зустрічалась у 47, 5% (19)  (серед них дискінезії жовчовивідних шляхів становили 47, 4%, безкам’яний холецистит – 52, 6%, калькульзний холецистит та гепатит – по 15, 7%). А у пацієнтів, що приймали НПЗП більше 3-х місяців (п = 40) патологія гепато-біліарної системи зустрічалась у 92, 5% (37) випадках (дискінезії жовчовивідних шляхів – у 78, 4% хворих, безкам’яний холецистит – у 56, 7%, калькульозний холецистит – у 13, 5%, гепатит – 32, 4%, цироз печінки – 5, 4%). Отже, застосування в лікуванні остеоартрозу нестероїдних протизапальних препаратів більше трьох місяців є фактором із негативним впливом на функціонування гепато-біліарної системи. Так, у цієї категорії пацієнтів відмічено статистично достовірне (р  0, 05) збільшення дискінезій жовчовивідних шляхів по гіпертонічному та змішаному типу і ураження паренхіми печінки.

Сукупність клініко-анамнестичних даних та результатів об’єктивного і лабораторно-інструментального дослідження, проведених у пацієнтів групи порівняння, свідчила, що у 17 (51, 5%) хворих цієї групи переважали дифузні захворювання паренхіми печінки, а у 16 (48, 5%) – патологія біліарної системи.

При вивченні стану кісткової тканини у хворих на ОА із супутньою патологією гепато-біліарної системи (n=61) були одержані наступні результати. Нормальні показники денситометрії мали 57, 3% (35) пацієнтів (Т-індекс на лівій нозі (ТL) = 0. 53  0. 42). Остеопенія була виявлена у 13, 1% (8-ми)  (Т = -1. 40  0. 15), остеопороз – у 6, 6% (4-х)  (ТL = -3. 75  0. 27), а остеосклероз у 23, 0% (14-ти)  (ТL = 2. 94  0. 19). У хворих на ОА без наявності патології гепато-біліарної системи (n=10) нормальні показники денситометрії були виявлені у 100% випадків.

При комплексному клініко-лабораторному аналізі відмічено, що в цілому патологія суглобового апарату та гепато-біліарної системи обтяжують одна одну. Так, розглядаючи стан суглобового апарата пацієнта (вираженість остеоартритичних змін, швидкість розвитку процесу, його локалізацію) та особливості гепато-біліарної патології (час виникнення, нозологічну одиницю, ступінь розвитку, вираженність патологічного процесу), а також, аналізуючи результати дослідження кісткової тканини, ми виявили певні закономірності.

У хворих із суттєвим (більше 10 років) анамнестичним випередженням ОА над захворюваннями гепато-біліарної системи спостерігалась остеопенія. У них рентгенологічна стадія на момент обстеження була не меншою ІІст. (у 50% – ІІст., у 50% – ІІІ-ІV ст.), а ОА протікав з вираженим больовим синдромом та частими загостреннями. Необхідно зазначити, що патологія гепато-біліарної системи у цих пацієнтів приєднувалась на фоні довготривалого прийому НПЗП і мала повільно прогресуючу течію без виражених клінічних загострень. Остеопороз зустрічався у хворих з більш вираженим ОА (ІІІ-ІV рентген. ст., стан після ендопротезування) та із незначними змінами в гепато-біліарній системі. У більшості хворих з наявністю остеопенії та остеопорозу спостерігалось збільшення рівня Са в сечі.

Остеосклероз був характерним для пацієнтів з ОА 0-І, рідко ІІ рентгенологічної стадії, часто вузликової форми, з рідкими загостреннями. У цієї категорії пацієнтів ОА виникав на фоні давно існуючої