+3 8(066) 185-39-18
fгосподарство та меліорація земель. Водне господарство – це крупна виробнича та природоохоронна система, задачею якої є забезпечення народного господарства водою в потрібному об’ємі, режимі, якості та місці, здійснює відтворення водних ресурсів, їх охорону, захист навколишнього середовища від негативного впливу вод. Основні функціональні елементи водогосподарського комплексу:
- водозабезпечення: водний фонд (річки, моря, озера, підземні води, канали, водосховища, болота, пруди) та водогосподарське виробництво (споруди по регулюванню та перерозподілу стока, охороні водних об’єктів, захисту від негативного впливу вод);
- водоспоживання: споруди, що забезпечують технолого-біологічне та соціально-побутове водокористування та його раціоналізацію, споруди по каналізуванню та очищенню стічних вод.
Меліорація земель, в свою чергу, спрямована на поліпшення використання природних об'єктів, а також несприятливих природних умов для різних господарських і природоохоронних цілей. Вона є важливим елементом інтенсифікації сільського господарства, отримання високих врожаїв. Серед основних негативних наслідків реалізації меліоративних заходів є: зниження рівня ґрунтових вод, що призводить до зміни природних ландшафтів, зникнення деяких видів флори і фауни; зміна водного, теплового режиму грунтів, водна та вітрова ерозія грунтів, забруднення поверхневого стоку та ґрунтових вод, зміна вологості, температурного режиму грунту, об'єму й характеру випаровування, спрямованості ґрунтоутворюючих процесів, порушення структури грунту, осолонцювання, зменшення вмісту гумусу, гіпсу і карбонатів, заболочування і засолення грунту, зміна умов формування гідрологічного режиму території, забруднення та мінералізація вод тощо.
Рекреація. Рекреаційне природокористування – діяльність населення, пов’язана із здійсненням різних видів рекреаційних занять (відпочинком, спортом і туризмом) з використанням природних ресурсів, що здійснює прямий чи опосередкований вплив на їх якість.
На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни.
Більша частина рекреаційних закладів розташовуються або безпосередньо на берегах водойм або поблизу них. Придатність для відпочинку та рекреаційна цінність водойм визначаються природними умовами, специфічними властивостями до них різних видів відпочинку та якістю природного середовища з урахуванням антропогенного впливу. Створення водосховищ може призводити до негативних наслідків: затоплення та підтоплення існуючих мінеральних джерел, санаторіїв, будинків відпочинку, пам’ятників архітектури та інших цінних об’єктів; погіршення умов відпочинку на ділянках річок через різкі добові коливання рівня, зниження температури води та ін.
Забруднююча дія рекреації може здійснюватись як прямим шляхом (нафтопродукти, забруднення людиною,
прикормка при рибальництві, відходи), так і опосередкованим (вторинне забруднення при замулюванні дна, зміна процесів формування поверхневого стоку в порушених ландшафтах, надходження забруднень з рекреаційних територій).
Умови відпочинку в багатьох випадках істотно погіршуються через забруднення води промисловими,
транспортними та міськими стоками.
Транспорт. Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, зокрема її рухомі засоби (автомобілі, тепловози, морські та річкові судна), що використовують як пальне різні види нафтопродуктів, а також стаціонарні об'єкти матеріально-технічного забезпечення (склади пально-мастильних матеріалів, заправні станції, станції технічного обслуговування, майстерні.
Автотранспорт є одним з найбільших забруднювачів повітря, оскільки, кількість його постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму.
Водний транспорт включає перевезення вантажів, пасажирів та лісосплав по внутрішнім водним шляхам: річки, озера, водосховища, канали. Мережа внутрішніх водних шляхів включає природні річки, штучні водні шляхи, канали, а також озера та водосховища. Річковий транспорт вимагає для свого функціонування підтримання певної глибини. Морський транспорт забруднює повітря в зоні морських портів і судноремонтних підприємств.
Залізничний транспорт України використовує приблизно 170 млн. куб. метрів води на рік. Близько 50 відсотків води використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні втрати води становлять понад 40 відсотків. Щороку в каналізаційні мережі, природні водойми залізниця скидає понад 20 тис. тон забруднюючих речовин, з яких майже 50 відсотків - без очищення. Основні забруднюючі речовини - це відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти, фенол, аерозолі, сміття.
Авіаційний транспорт негативно впливає на стан озонового шару. Сьогодні навколоземний космічний простір (НКП) залишається головним предметом космічної діяльності і саме на цю сферу НПС космічна діяльність спричиняє найбільший вплив. За порівняно невеликий проміжок часу антропогенний вплив на НКП досяг такого рівня, якого людство не змогло досягти по відношенню до інших природних сфер за тривалий період.
2.2. Урахування основних напрямів раціонального природокористування при розробці інвестиційних проектів
Загострення екологічних проблем в останнє десятиріччя потребує узгодження економічних і екологічних цілей будь-якого виробництва, тобто вибору такого співвідношення, при якому досягається найбільший сукупний економіко-екологічний ефект. Під екологічно досконалими розуміють сьогодні такі технології, де в оптимальному співвідношенні знаходяться компоненти природного середовища і комплексно використовуються природні ресурси регіону при технічно досконалому виробництві.
Планування раціонального природокористування повинно забезпечити розширене відтворення природних ресурсів та охорону НПС. Розширене відтворення повинно забезпечитись шляхом планування співвідношення темпів росту і розвитку природовідновлюючих, експлуатаційних, ресурсозберігаючих виробництв.
Кінцевою метою раціонального використання природних ресурсів є досягнення нормативного рівня, тобто такого стану, при якому в умовах господарського використання забезпечується їх природне відновлення як в кількісному, так і якісному відношенні.
Все це вимагає екологізації сучасного НТП, тобто природоохоронні, екологобезпечні й ресурсозберігаючі напрями НТП повинні бути пріоритетними. Розвиток таких технологій в загальному можливий за двома напрямами:
1. Створення очисних споруд для запобігання забрудненню повітря, води, грунту, флори і фауни на базі нових