викликати симпатію [4].
Молодь є майбутнім держави, її інтелектуальним потенціалом, основою економічного, політичного і суспільного життя. Тому соціальне становище і соціальні проблеми молоді вивчаються і досліджуються у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров'я; соціальне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; молодь і Збройні сили, інші військові формування України; фізична культура і спорт; система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді; групи ризику та ризикова поведінка; економічна активність молоді та ін.
Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.
З 2005 року в Україні Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді здійснювала реалізацію програм центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У більшості з них молодь приблизно вдвічі частіше, ніж представники старших вікових категорій, опиняється в маргінальному становищі при виборі місця праці, непропорційно великою є її частка в когорті безробітних, найнижчими показниками характеризується рівень її доходів й стартові можливості отримання освіти та самоствердження. В умовах формування ринкового середовища вітчизняна молодь вимагає особливої соціальної підтримки та соціального захисту як така, що перебуває в стані формування і утвердження життєвих позицій, складає більше половини працездатного населення держави, має свої орієнтації, інтереси і потреби, болісно відчуває на собі тягар економічної кризи та недостатність державних асигнувань на соціальні потреби.
Соціальна робота з молоддю здійснюється відповідно до основних напрямів державної політики.
Ефективність функціонування систем зайнятості та соціального захисту молоді залежить насамперед від:
- законодавчо-нормативної бази формування й реалізації молодіжної політики зайнятості та соціального захисту;
- повноцінного фінансового забезпечення загальнонаціональних та регіональних молодіжних програм;
- широкої інфраструктурної мережі соціальних інституцій, що забезпечують виконання молодіжних програм та їх заходів;
- децентралізації функцій молодіжної соціальної політики, - розвитку культури й самосвідомості самої молоді.
Завдання проведення соціальної роботи з молоддю здійснюються через напрямки роботи:
- реалізація державної молодіжної політики щодо соціального становлення та розвитку молоді міста;
- надання інформаційної, правової, психолого-педагогічної, медичної та інших форм соціальної допомоги дітям та молоді;
- організація та проведення різноманітних за формою і змістом заходів з метою попередження та подолання негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі;
- здійснення соціальної опіки окремих категорій дітей та молоді, зокрема, інвалідів, сиріт, молодих сімей тощо;
- вивчення і прогнозування соціальних процесів і тенденцій, які впливають на формування широких соціальних інтересів, потреб та духовних цінностей молоді;
- інтеграція у всеукраїнську та міжнародну систему соціальної роботи з молоддю.
Не завжди потенційні клієнти звертаються до соціальних служб за допомогою. У деяких випадках робітними соціальних служб змушені самі йти до клієнтів самим. Це передусім «вуличні діти». Соціальна робота з такою категорією людей спрямована на попередження криміналізації підлітків.
Основні напрямки такої роботи – спрямовані на залучення таких дітей до соціальних служб та покликання надавати соціальну підтримку на вулиці.
Вулична соціальна робота з дітьми покликана поліпшити їх соціальне становище і здоров'я:
Робота соціальних служб з такими дітьми спрямована на:
- забезпечення харчуванням;
- створення банків одягу і взуття;
- надання медичної допомоги;
- проведення виховних бесід, спрямованих на посилання мотивації дітей до соціально прийнятної поведінки.
Спеціальні групи клієнтів соціальної служби — це особи, які потребують сторонньої спеціальної кваліфікованої допомоги і користуються можливими послугами відповідних закладів; при цьому обов'язковим є наявність згоди або контракту щодо надання послуг.
До спеціальних груп клієнтів прийнято відносити:
- хворих на алкоголізм та наркоманію, СНІД;
- осіб з девіантною, соціально дезадаптованою і кримінальною поведінкою;
- неповнолітніх правопорушників, засуджених, а також тих, хто повернувся з місць позбавлення волі.
Це люди, котрі через різні суб'єктивні та об'єктивні причини мають складні соціальні проблеми і потрапили у важку життєву ситуацію.
Ефективна робота соціального працівника потребує глибоких соціально-педагогічних та психологічних знань.
Соціальний працівник повинен знати:
- законодавчі акти щодо соціальної роботи зі спеціальними группами клієнтів;
- психологічні та соціально-педагогічні особливості цих груп клієнтів;
- причини девіантної та кримінальної поведінки деяких клієнтів спеціальних груп;
- особливості "груп ризику", спосіб їхнього життя, характерні ознаки;
- методи та форми