Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
62
Мова:
Українська
молодшого школяра. Це сприятиме озброєнню учнів глибоким багажем знань, виробленню практичних навиків та вмінь [41, c. 18].
Проте школа – не єдине місце, де виховується і навчається молоде покоління. Діти здобувають освіту, виховуються і навчаються не лише в школі. Їх розвиток продовжується і поза стінами школи і насамперед – у сім’ї. На яку височінь не була б піднесена шкільна справа в нашій країні, школа сама, без допомоги батьків, не може успішно здійснювати виховання і навчання молодого покоління.
Правильне виховання сприяє інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчителі і батьки правильно організовують навчальну діяльність, сприяючи самостійному вирішенню творчих задач. Адже інтелектуально-творчий розвиток особистості учнів є одним із найважливіших завдань взаємодії сім’ї і школи в організації навчально-виховного процесу.
Оптимізація взаємодії школи і сім’ї – необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де вчителі і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота школи і правильно організовано виховання дітей у сім’ї.
Отож, успішний розвиток дітей значною мірою залежить від дружної і погодженої виховної роботи школи і сім’ї. Цю істину повинні добре засвоїти не тільки вчителі, а й батьки. Так само як і діти, батьки повинні жити своєю школою, регулярно відвідувати батьківські збори, обмінюватися своїми думками і спостереженнями з класоводами. Особливо це стосується батьків невстигаючих учнів. Школа ж повинна прагнути до об’єднання зусиль щодо успішного навчання, виховання та розвитку школярів. Тому що не тільки навчальний заклад допомагає сім’ї у вихованні дітей, а й батьки повинні допомагати школі.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ І СІМ’Ї У ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
2.1 Співпраця педагогів та батьків в оптимізації виховання сучасних молодших школярів
В умовах перетворень у суспільстві в цілому і в системі освіти зокрема взаємодія педагога з сім'ями учнів набуває нового змісту. Відповідальність батьків за виконання своїх обов'язків значно підвищується. Проте не кожна сім'я розуміє, далеко не всі батьки реалізують усі можливості сімейного виховання повною мірою. Причин тут багато, але одна з них дуже істотна – відсутність системи роботи освітнього закладу з батьками учнів. Школа, позашкільний заклад покликані забезпечити єдність зусиль педагогів і батьків, вони зобов'язані допомогти сім'ї кожного учня максимально реалізувати свій виховний потенціал.
Відомо, що вплив сім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив освітніх закладів, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сім'я не в змозі забезпечити в новому обсязі виховання активної, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. У випадках, коли особистість позбавлена такого розвитку, в дитячому середовищіз'являються наркотики, алкоголь, відбувається небезпечне згаяння часу [8].
У суспільстві посилилася небезпечна соціальна тенденція самоусунення батьків від розв'язання питань виховання та особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи належною мірою знаннями щодо вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей, почасти здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно, що, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях відсутні міцні міжособистісні взаємини між батьками та дітьми, як наслідок, авторитет переходить від батьків до зовнішнього негативного оточення, що спровоковує «відхід» дитини від впливу родини.
Водночас далеко не всі освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім'ї від освітнього закладу, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.
Діяльність батьків і педагогів зарадити інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її у різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Важливими завданнями у діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління [42, c. 65].
Сім'я сьогодні значною мірою втратила свої, притаманні лише їй, функції, і процес відтворення основної з них – виховної – йде досить повільно. Сім'я повноцінно виконуватиме свої виховні завдання лише у тому випадку, коли це буде колектив однодумців.
Сім'я, як і школа, – це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство[43].
Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які їй знадобляться для майбутнього життя.
Однак практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Педагоги і батьки, намагаючись спільно віднайти найбільш ефективні засоби розв'язання цієї проблеми, долучаються до педагогічної просвіти, визначають зміст і оптимальні форми цієї роботи, яку слід спрямувати на вирішення наступних завдань:
довести до свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивне ставлення до них;
сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;
активізувати здатність батьків до аналізу своєї