Особливості успадкування кількісних ознак льону-довгунця

Погодні умови в роки проведення досліджень були досить сприятливими для росту і розвитку рослин льону-довгунця. В дослідженнях використовували п'ять різних за біологічними й технологічними властивостями сортів вітчизняної та зарубіжної селекції, а саме: Ірма, Могилівський-2, Томський-16, Аріане та Вікінг.

Гібридне насіння висівали в ямковий розсадник з площею живлення рослин 2. 5 х 2. 5 см відповідно до прийнятої методики. Аналіз гібридного матеріалу здійснювали за такими господарсько-цінними ознаками як: «загальна висота рослин», «технічна довжина стебла», «кількість коробочок на рослині», «кількість насінин на рослині» та «вміст волокна в стеблі». За кожною ознакою проводили повний генетичний аналіз за методом Джинкса-Хеймана, визначали загальну комбінаційну здатність (ЗКЗ) та специфічну комбінаційну здатність (СКЗ) сортів за методом Гриффінга (модель 1, метод 3).

Найвищі показники за ознакою «загальна висота рослин» мали сорти Ірма та Могилівський-2 (72-74 см). Найкращими гібридними комбінаціями за цією ознакою були Ірма х Могилівський-2, Ірма х Вікінг, Могилівський-2 х Ірма (73-74 см). Сорти Ірма та Аріане мали найвищі оцінки ефектів ЗКЗ.

Виявлено, що у гібридних комбінацій Аріане х Томський-16, Могилівський-2 х Ірма та Вікінг х Могилівський-2 значну роль в прояві ознаки відіграють гени з неадитивними ефектами, бо вони мали досить високі значення констант СКЗ. Співвідношення варіанси ЗКЗ до варіанси констант СКЗ показало, що сорти Аріане, Вікінг, Могилівський-2 володіють більшою кількістю генів з неадитивною дією, позаяк варіанса специфічної комбінаційної здатності 2si більша за варіансу загальної комбінаційної здатності 2gi ( 2si 2gi), а сорти Томський-16 та Ірма, навпаки, з адитивною дією ( 2gi 2si).

Результати графічного аналізу свідчать про те, що ознака «загальна висота рослин» визначається адитивно-домінантною генетичною системою. На графіку лінія регресії перетинає позитивну частину осі Wr. Це вказує на неповну середню ступінь домінування по всіх локусах й свідчить про відсутність гетерозису. Отже, у визначені ознаки в сортів основна роль належить генам з адитивними ефектами (табл. 1). Асиметричність розподілення домінантних і рецесивних генів несуттєва. Число домінантних генів незначно перевищує число рецесивних. Високі значення коефіцієнтів успадкування в широкому (Н2) та вузькому (h2) розумінні і їх незначна різниця, свідчить про те, що ознака «загальна висота стебла» успадковується.

 

Таблиця 1

Оцінки генетичних компонентів ознак «загальна висота рослин» та “технічна висота стебла” 

 

Коефіцієнт кореляції між середнім значенням загальної висоти рослин і відповідними значеннями Wr+Vr був позитивний, а тому домінантні гени визначають зменшення ознаки, а рецесивні її збільшення.

Таким чином, ознака «загальна висота стебла» контролюється адитивно-домінантною генетичною системою. Ознака успадковується і порівняно легко закріплюється в наступних поколіннях.

Виявлено, що рецесивні гени визначають збільшення ознаки. Таким чином, сорти з найбільшою загальною висотою рослин мають найменшу кількість домінантних генів. Сорт Могилівський-2 володіє всіма рецесивними генами, які присутні у сортів, що вивчались. Таким чином, отримання нових сортів з більшою загальною висотою рослин, ніж у сорту Могилівський-2, неможливе. Для отримання високорослішого сорту необхідно включати в схрещування новий матеріал.

Найвищі значення ознаки «технічна висота стебла» мали сорти Ірма та Вікінг- 66. 0 та 62. 8 см відповідно. Кращими гібридними комбінаціями за цією ознакою були Ірма х Могилівський-2, Могилівський-2 х Вікінг, Могилівський-2 х Ірма (64-68 см).

Сорти Могилівський-2 та Ірма мали найвищі значення ЗКЗ.

Високі значення констант СКЗ були у гібридів Аріане х Вікінг (Sіj=-2, 58- (-3. 65)), Аріане х Томський-16 (Sіj=2. 70-4. 79) та Томський-16 х Ірма (Sіj=-2. 21- (-4. 27). Рослини цих гібридних комбінацій мали найменшу технічну довжину стебла.

Сорти Аріане, Вікінг, Могилівський-2 та Ірма, у яких співвідношення варіанс виражається 2si 2gi, володіють більшою кількістю генів з неадитивною дією, а сорт Томський-16, маючи співвідношення варіанс 2gi 2si, навпаки, відзначається більшою кількістю генів з адитивною дією.

Результати графічного аналізу вказують на те, що при успадкуванні ознаки «технічна висота стебла» у цього набору сортів більшу роль відіграють ефекти адитивної дії генів, бо на графіку Хеймана лінія регресії перетинала позитивну частину осі Wr. Крім того, середня ступінь домінування в кожному локусі не повна. Серед вказаних сортів майже відсутня асиметричність розподілу домінантних та рецесивних генів. За збільшення ознаки відповідають рецесивні гени, а тому рослини з більшою технічною висотою стебла мають більшу кількість цих генів. На це вказує позитивне значення коефіцієнту кореляції між середнім значенням технічної висоти стебла у сортів і відповідними значеннями Wr+Vr (табл. 1).

Таким чином, можна зробити висновок, що ознака «технічна висота стебла» контролюється у згаданих сортів адитивно-домінантною генетичною системою, а при її успадкуванні більшу роль відіграють гени з ефектами адитивної дії. Сорти Могилівський-2 та Ірма, які мали найвищі значення ЗКЗ, забезпечують отримання врожайніших гібридів. При їх схрещуванні прості гібриди можуть дати позитивні результати.

Слід зазначити, що більша частина цієї ознаки між батьківськими сортами успадковується і порівняно легко може бути зафіксована в наступних поколіннях, про що свідчить незначна різниця між коефіцієнтами успадкування в широкому та вузькому розумінні.