Особливості впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді

Світовий досвід дослідження самогубств виявляє основні закономірності суїцидної поведінки. Суїциди в більшому ступені характерні для високорозвинених країн, і сьогодні існує тенденція до збільшення їхнього числа. Суїцидна активність має визначені тимчасові цикли. Факт весняно-літнього піка й осінньо-зимового спаду її був відзначений ще Е. Дюркгеймом. Кількість самогубств зростає у вівторок і знижується в середу-четвер. Кінець тижня більше «небезпечний» для чоловіків. Співвідношення між чоловіками і жінками приблизно таке: 4:1 при вдалих самогубствах і 4:2 при спробах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше приводить до трагічного результату. 

Дюркгейм виділив 4 типи самогубств: аномічне, егоїстичне, альтруїстичне і фаталістичне.

Аномічний тип самогубств одержує поширення, коли в суспільстві виникає неузгодженість ціннісного світу. Люди можуть переживати економічні негоди, війни й інші катаклізми без процентного росту самогубств, якщо зберігається високий ступінь їхньої соціальної інтеграції.

Егоїстичне самогубство обумовлене розривом соціальних зв'язків у силу тих або інших причин (смерть близьких, розлучення).Соціальна роз'єднаність у цих і подібних випадках породжує відчуття нікчемності, самітності, безцілісності існування.

Альтруїстичне самогубство, навпроти, обумовлено дуже сильним поглинанням індивіда соціальною групою. Прикладами подібного типу може бути самогубство дружини після смерті чоловіка.

Фаталістичне самогубство виникає, коли з боку групи виходить надлишковий контроль, що виражається в строгій регламентації в особистому житті. Для деяких індивідів це може стати нестерпним.[6, С-28]

Відзначено, що імовірність прояву цієї форми відхилень залежить і від вікової групи. Самогубства відбуваються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьогодні самогубцями стають навіть 10—12-літні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидна поведінка частіше виявляється в містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспільної ієрархії.

Дослідження суїцидної поведінки на території колишнього СРСР виявляє цілий ряд особливостей. Усі колишні республіки Радянського Союзу можна умовно розділити на дві групи: перша — республіки Європейської частини колишнього СРСР, Росія, Грузія, у них рівень самогубств серед міського населення нижче, ніж серед сільського, і складає близько 70%; друга — республіки Середньої Азії, Закавказзя (крім Грузії), Казахстан; тут рівень міських самогубств вище, ніж у сільській місцевості, у середньому у 2 рази. Перше співвідношення можна назвати європейським, а друге — азіатським типом поширення самогубств. Азіатський тип поширення самогубств порозумівається національно-релігійними традиціями, особливостями міжособистісних відносин, великою кількістю багатодітних родин, урбанізацією; європейський — несприятливою соціально-економічною обстановкою на селі, стагнацією сільського життя, відтоком працездатних селян у міста, старінням сільських жителів. По цих же причинах серед міст по числу самогубств лідирують малі і середні.

Оскільки самогубство - діяння навмисне, то, перш ніж говорити про його попередження, необхідно розглянути мотиви і причин самогубств:

1. Особисто-сімейні конфлікти, у тому числі сімейні конфлікти, розвід; хвороба, смерть близьких; самітність; невдала любов; образи з бокові навколишніх; полова неспроможність.

2. Стан здоров'я, у тому числі психічні захворювання; соматичні захворювання; каліцтва.

3. Конфлікти, зв'язані з антисоціальною поведінкою суїцидента, у тому числі побоювання кримінальної відповідальності; страх іншого покарання або ганьби.

4. Матеріально-побутові труднощі.

5. Конфлікти, зв'язані з роботою або навчанням,

у тому числі конфлікти на роботі; неуспіхи в навчанні.

6. Інші мотиви [36].

Більшість людей, що планують самогубство, не хоче вмирати. Їх переповняє почуття безнадійності, гніву на оточуючих; вони переконують себе, що їхні проблеми ніколи не будуть вирішені. Це спроба знайти допомогу і підтримку у навколишніх. Така людина може стати жертвою власних дій і, навпроти, орієнтована на лікування, він швидко розуміє, що самогубство - не вихід зі сформованої ситуації. Методами профілактики запобігання самогубств є постійні спостереження за особами із суїцидальними настроями, наявність телефонів довіри й анонімних психологічних консультацій, а у відомій ситуації - негайна допомога психіатра. В Україні сьогодні з'явився ряд суїцидологічних центрів і кабінетів соціально-психологічної допомоги, де люди в критичній ситуації можуть одержати професійну допомогу. 

У ряді територій не забезпечується належний рівень державного контролю за умовами змісту і виховання дітей підлітків в освітніх установах. Тим часом, нерідкі випадки рукоприкладства педагогів і інших антипедагогічних впливів на неповнолітніх, злочинів у відношенні дітей у стінах навчальних закладів. Роль сім’ї та сімейного виховання має на це великий вплив.

Одна із форм девіантної поведінки – проституція. Під проституцією розуміється така форма позашлюбних сексуальних відносин, що не ґрунтується на особистій схильності або почуттєвому потязі, при цьому для однієї зі сторін (жінки) важливим стимулом є заробіток. 

 Ключовою ознакою сучасної проституції є те, що жінки і їхні клієнти звичайно не знають один одного. І хоча чоловіки можуть стати завсідниками подібних закладів, спочатку відносини встановлюються не на основі особистого знайомства. Проституція прямо зв'язана з розвитком капіталізму, виникненням великих міст і комерціалізації суспільних відносин [30, С-34].

У сучасній Україні ряди повій поповнюються в основному за рахунок бідноти, як було і раніш, але до них приєднується і значне число представниць з більш забезпечених шарів. Зростаюче число розводів штовхає деяких дівчин, що потрапили в нестаток, до проституції. Крім того, деякі дівчини не зуміли знайти роботу після одержання освіти, улаштовуються масажистками або дівчинками по виклику, підшукуючи собі тим часом іншу