Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
100
Мова:
Українська
А.Г. Здравомислов, И.В. Маточкін, Я.И. Гилинський. У розвитку і інституалізації соціології девіантної поведінки велика заслуга належить академікові В.Н. Кудрявцеву.
Спробуємо розглянути девіантну поведінку на основі соціосинергетичної парадигми. Вивчення взаємодії особистісної і надіндивідуальної свідомості дозволяє сьогодні показати вплив соціальних девіацій на суспільний розвиток у повному обсязі. Цьому сприяє і наробітку в області західної соціальної психології. Мається багато теорій, що пояснюють появу і сутність девіацій. Досить повне представлення про них дає, зокрема, робота Н. Смелзера. На жаль, поза полем зору американського соціолога залишився соціально-психологічний підхід.
Соціально-психологічний підхід найбільш переконливо представлений у концепції соціальних відхилень Р. Харре і теорії поведінки добровільного ризику С. Лінга. Названі дослідження пояснюють причини появи девіантної поведінки через вивчення психологічного стану девіанта з урахуванням зміни його положення в системі соціально-політичних координат. Соціально-психологічний підхід дозволяє заглянути в глибинні причини, що впливають на появу девіантної поведінки, скласти більш об'єктивне представлення про механізм соціальної еволюції, тому що намагається пояснити:[2, С- 54]
а) чому девіантна поведінка найчастіше з боку зовнішнього спостерігача з'являється як акт агресії;
б) чому в сучасних умовах усе більше людей устають на шлях навмисного ризику, невід'ємного атрибута будь-який девіації;
в) як відхиляється поведінка - з'являється «з середини», не з боку зовнішнього спостерігача, а суб'єкта девіацій, який ціннісний зміст останній знаходить у такій нестандартній формі поведінки.
Дослідження соціальних психологів підводять до висновку: девіантна і нормативна поведінка – дві рівноцінні складові соціально-рольової поведінки. Девіантна поведінка – результат складної взаємодії процесів, що відбуваються в суспільстві і свідомості людини. Девіації спрямовані на подолання фрустрації – перешкоди, що встали на шляху досягнення мети, і виявляються через соціально значимі дії. Будь-яка девіантна поведінка припускає не тільки прагнення зруйнувати або змістити фрустрируючий блок, але і концентрацію енергії (фізичної і психічної), необхідної для здійснення цього задуму. Антифрустрируюча дія завжди супроводжується визначеною часткою ризику, але не обов'язково носить руйнівний характер [6, С- 77].
Заслуговують на увагу дослідження французьких учених П. Дюпати і Ж.-П. Бриссо, що бачили причини девіантної поведінки в пороках соціального життя, у політичній і економічній нерівності людей. Аналізуючи статистичні дані, Дюпати прийшов до висновку, що число щорічно вчинених злочинів повинно бути завжди приблизно однаковим, оскільки існують загальні і постійні причини девіантної поведінки. Цей висновок з'явився передоднем соціальних теорій про вічність злочинності, що були наприкінці XIX - початку ХХ століття Е. Дюркгеймом, Н.Д. Сергеєвським, а в сучасний період - П. Сооїсом, М. Клайнердом і іншими. Найбільш чітко думка про вічність злочинності як соціального явища виразив французький соціолог Е.Дюркгейм, що вважав, що не можна представити суспільство без злочинів; вони, на його думку, є елементом будь-якого здорового суспільства.
Е. Дюркгейм затверджував, що девіація відіграє функціональну роль у суспільстві, оскільки девіація і покарання девіанта сприяють усвідомленню границь того, що вважається припустимою поведінкою, і виконує роль факторів, що спонукують людей підтвердити свою прихильність моральному порядку суспільства. Дюркгейму належить ідея аномії- суспільного стану, що характеризується розкладанням системи цінностей, обумовленим кризою всього суспільства і його соціальних інститутів, протиріччям між проголошеними цілями і неможливістю їхньої реалізації для більшості. Люди виявляють, що їм важко координувати свою поведінку відповідно до норм, що в даний момент стають слабкими, неясними або суперечливими. У періоди швидких суспільних змін люди перестають розуміти, чого чекає від них суспільство, і випробують труднощі в узгодженні своїх учинків з діючими нормами. «Старі норми» вже не вважаються підходящими, а нові норми, що зароджуються ще занадто мрячні і не чітко сформульовані, щоб служити ефективними і значимими орієтирами в поведінці. У такі періоди можна чекати різкого зростання кількості випадків девіації.
Піддаючи критиці антропологічні теорії, багато представників соціологічної теорії злочинності призивали до соціальних реформ, однак, характеризуючи причини злочинності, вони не змогли виділити найголовніше серед безлічі економічних, культурних, географічних, кліматичних і інших факторів. Соціальні причини злочинності не зв'язувалися ними з основними закономірностями розвитку суспільства, із суспільними відносинами.
Американський соціолог Роберт Мертон спробував застосувати поняття аномії і соціальної солідарності Дюркгейма при аналізі соціальної дійсності у США. Для більшості американців, життєвий успіх особливо виражений у матеріальних благах, перетворився в культурно визнану мету. При цьому тільки визначені фактори, наприклад, гарна освіта і високооплачувана робота, одержали схвалення, як засоби до досягнення успіху. Ніякої проблеми не було б , якби всі американські громадяни мали однаковий доступ до засобів досягнення матеріального успіху в житті. Але біднякам і представникам національних меншостей часто доступні лише більш низькі рівні освіти й убогі економічні ресурси. Якщо ж вони інтерналізовали цілі, що полягають у матеріальному успіху (а це відноситься не до всіх індивідів), сильні обмеження можуть штовхнути їх до нонконформізму і здійснення не традиційних учинків, тому що вони не в змозі досягти загальновизнаних цілей законними засобами. Вони намагаються домогтися престижної мети будь-якими засобами, в тому числі порочними і злочинними [14, С- 12].
Суспільство з твердою класовою або кастовою структурою може не давати усім своїм членам рівних шансів висунутися, але в той же час вихваляти багатство; так було у феодальних суспільствах середньовіччя. Тільки тоді, коли суспільство проголошує загальні символи успіху для всього населення, обмежуючи при цьому доступ безлічі людей до визнаних