Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід

 Складна політична ситуація змусила компартійне керівництво орієнтуватися на те, щоб створити КПРС імідж «партії соціального захисту людей». Якщо при такій роботі партійної організації в трудовому колективі відчує користь кожен працівник, а в регіоні – кожна сім’я, тоді населення не допустить до виведення парторганізації з підприємства чи установи. Отже, йшлося про те, що надалі КПРС буде спиратиметься не на силу закону, а на самоправність охлократії. 

Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих Рад народних депутатів (1990р.) засвідчили, що КПРС зазнала невдачі, особливо у західних областях, в яких фактично влада перейшла до депутатів від Демократичного блоку. 

Нині в Україні існує більше 70 політичних партій. У дисертації обгрунтовується генетична типологія українських партій, хоча деякі з них не відповідають національним інтересам. Виділено 7 типів партій. Перший тип – це партії, які заявляють про свою спадковість з українськими партіями, що діяли на нашій території, зокрема в західному регіоні, до 1939 року. Другий тип – партії націоналістичної орієнтації. Третій тип – партії більшовицької і прокомуністичної орієнтації. Четвертий тип – партії національно-демократичної орієнтації, які фактично походять від НРУ як масової громадсько-політичної орієнтації. П’ятий тип – партії, які об’єднують молодих прагматиків. Шостий тип – партії, які створені для задоволення інтересів певного клану. Сьомий тип – партії, які гуртують прихильників лідера, котрий завоював вплив антирежимною діяльністю або прагне вийти на першорядні ролі в нинішній ситуації міжпартійної боротьби. 

Отже, партійна система незалежної України лише починає формуватися, що проявилося під час парламентських виборів 1998 року. 

У ІІІ розділі «Парламентська діяльність партій: проблеми партійної структуралізації» досліджуються особливості участі політичних партій як виразників політичної волі громадян у виборах до Верховної Ради України на основі змішаної системи. Аналіз правової норми про пропорційні вибори за партійними списками дозволяє дійти висновку, що в ній порушується конституційний принцип рівноправності громадян, а також неоднакова відповідальність народних депутатів перед виборцями. 

Недоліки змішаної системи виборів були очевидні. Її підтримали ті політичні партії, які мали найбільший вплив серед виборців, незалежно від їхніх орієнтацій: в цьому питанні і КПУ, і НРУ були одностайні. Прихильники такої системи виборів посилалися на досвід західних країн, хоч формування нинішньої партійної системи в них охопило тривалий період часу. Приміром, в Німеччині чотири напрями партійної системи (консерватизм, лібералізм, політичний католицизм і соціалізм) виокремилися ще в 60-х роках минулого століття, а партійна структуралізація законодавчого органу ФРН має кілька десятиліть. 

Як свідчить робота нинішнього складу Верховної Ради України, застосування змішаної виборчої системи виявилося передчасним і не сприяло адекватному відображенню суспільних інтересів у найвищому законодавчому органі держави, головним чином, через незрілість політичних партій і несформовану партійну систему. Водночас, порівняння виборчого законодавства України і ФРН переконує, що партійну структуралізацію Верховної Ради можна було би значно поліпшити, якби адаптувати до наших умов особливості німецької виборчої системи. 

Порівняння парламентської діяльності політичних партій в Україні та західних державах дозволило дійти висновку про те, що на результати голосування наших виборців впливає низький рівень політичної культури. При тоталітарному режимі фактично допускалася підміна понять: під виборами розумілося голосування за одного кандидата, тому населення мало ритуально демонструвати відданість режимові. Звідси – складність переходу від політичної культури тоталітарної системи до західної політичної культури. Виборець не може за короткий час переорієнтуватися з механічного опускання бюлетеня до виборів за змішаною системою, коли на місця в парламенті претендувало три десятки партій і блоків. Не знаючи їх програм і виборчої платформи, виборець, як правило, віддає голос за ті партії, які йому відомі, хоча бувають і винятки. 

Прихильники пропорційної виборчої системи спиралися на те, що голосування за партійними списками допомагає політичному розвиткові країни, який доконечний для формування нормального громадянського і політичного суспільства. Однак конкретно-соціологічні дослідження показали, що майже 40% виборців напередодні виборів до парламенту не орієнтувалися у виборах за партійними списками. До того ж, виборці надають особливої ваги професії депутата (27%) і особистості (25-28, 3%), а особа партійного лідера цікавить від 4, 6 до 5, 9% опитаних. 

Голосування за політичні партії в умовах нашої держави насправді означає голосування за осіб, які входять у першу «п’ятірку», тому кожна партія намагається репрезентувати себе широко відомими діячами, котрі нерідко далекі від політичної діяльності, бо професійно займаються спортом, літературою, мистецтвом тощо. Після виборів вони мають право відмовитися від мандата – і він переходить до особи, яка невідома широкій громадськості. Крім цього, вибори за партійними списками мають нерідко далекі від моралі дії окремих народних депутатів. Звідси – феномен своєрідних «партійних перебіжчиків», які керуються не політичними принципами і засадами моралі, а кон’юнктурою. 

Аналізуючи результати останніх парламентських виборів, дисертант доходить висновку, що на них вплинули безпосередньо такі чинники: рівень національної свідомості, погіршення життєвого рівня населення, як наслідок складної економічної ситуації, рівень політичної культури, ознайомлення чи неознайомлення з програмовими цілями партій, а також використання адміністративних важелів. Такий висновок підтверджують результати голосування у різних регіонах України. 

У Західному регіоні найбільший вплив здобув НРУ як партія національно-демократичної орієнтації, а вплив КПУ, порівняно з іншими регіонами, тут найнижчий. Водночас, лише десята частина виборців проголосувала за блок «Національний фронт», хоч така ідеологія мала тут