Педагогічні умови організації роботи психолога з важковиховуваними учнями

Як зазначає М. М. Фіцула, школа і сім’я можуть справитися з таким важким завданням з урахуванням того, що результативність процесу перевиховання залежить від вразливості, пластичності і сили біологічних задатків, від тривалості негативного досвіду особистості та її готовності до виправлення. Процес перевиховання неоднаково впливає на всіх важковиховуваних учнів: найбільш піддаються йому вихованці, які дуже податливі, а виховний вплив сильний. Слабка дія виховного впливу спостерігається в тому разі, якщо вихованці протидіють йому або ще не здатні позитивно сприймати його. Наслідки впливу виховного середовища залежать також від уміння педагога спиратися на наявний позитивний фонд особистості, уміння залучати її до активної співпраці у своєму виправленні. Крім того, успіх виховного впливу на важковиховуваних учнів залежить від залучення їх до корисної діяльності, забезпечення високого темпу їх життя. Зміст виховної роботи з важковиховуваними учнями має відповідати їх індивідуальним і віковим особливостям, мати високу емоційну насиченість. Процес перевиховання потребує налагодження доброзичливих стосунків важковиховуваних учнів з батьками, вчителями і ровесниками, оволодіння педагогами, батьками, представниками громадськості методами й прийомами перевиховання, вміння користуватися ними в конкретній життєвій ситуації[19, с. 256].

 

 

Створення сприятливих умов для розвитку особистості «важкого» учня.

Індивідуальний підхід до кожного окремого випадку важко вихованості.

Постійне відстеження прогалин у знаннях, уміннях і навичках «важких» учнів. Визначення системи додаткових занять, допомоги та консультування. Зняття «синдрому невдахи».

Піклування про зміцнення становища дітей в класному колективі, організація допомоги учням з девіантною поведінкою у виконанні громадських доручень.

Формування позитивної Я – концепції. Створення обстановки успіху, схвалення, підтримки, доброзичливості. Аналіз кожного етапу, результату діяльності учня, його досягнень. Заохочення позитивних змін.

Надання педагогічної допомоги батькам «важкого» школяра. Допомога їм у розумінні дитини та у контролі за поведінкою і заняттями учня у вільний час.

Залучення «важких» в гуртки, секції, суспільно корисну діяльність, рух милосердя.

Заохочення будь-яких видів художньої та технічної творчості важковиховуванихучнів та участь їх у загальношкільних і класних заходах.

Розширення соціальних зв’язків та позитивного соціального досвіду учня.

Розвиток у учнів здатності до емоційної і поведінкової саморегуляції, співпраці, адекватного прояву активності, ініціативи та самостійності.

Зниження тривожності, емоційно-психічної напруги в різних ситуаціях.

Створення і закріплення позитивних зразків поведінки.

Єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованця.

Продуманість методів та прийомів навчально-виховного впливу, зважаючи на індивідуальні особливості учня.

Педагог повинен бути тактовним, і вміти передбачати наслідки того чи іншого підходу.

Робота психолога з педагогічної корекції занедбаності в загальноосвітньому закладі передбачає комплексний вплив на особистість важкого учня, його самосвідомість, спілкування і діяльність. Також корекція повинна зачіпати емоційно-вольову, інтелектуальну та поведінкову сфери особистості. Ця особливість допускає паралельність роботи з важким учнем та його найближчим оточенням, поєднання загальних, групових та індивідуальних форм роботи, психологічних і педагогічних методів.

Для здійснення педагогічної корекції педагогічно запущених учнів необхідна постійна робота по зняттю напруги, встановленню розуміння, довіри, позитивне стимулювання, авансування успіху, його створення.

 

 

Проблема «важких» підлітків є актуальною проблемою для нашого суспільства, яку потрібно вирішувати на соціальному, внутрішньому, психологічному, родинному, педагогічному та інших рівнях. Недоліки сімейного і шкільного виховання призводять до збільшення кількості тих підлітків чия поведінка виходить за межі освітньо-виховних та морально-правових норм. Усе це зумовлює необхідність корекції важковиховуваності та її науково-педагогічного забезпечення.

На підставі вивчення психолого-педагогічної літератури ми обґрунтували поняття важковиховуваність – це стійке відхилення від норми в поведінці, моральній свідомості, навчальній діяльності, що виявляється в нерозвиненості, неосвіченості і невихованості дитини, відставанні її розвитку від власних можливостей, обумовлені негативним впливом середовища і помилками у вихованні, частою зміною шкіл і викладачів, негативним впливом вулиці, бездоглядністю. Тобто ця проблема викликана педагогічними причинами і, отже, усувається за допомогою корекції педагогічними засобами.

Ми проаналізували особливості психолого-педагогічної допомоги важким підліткам в умовах загальноосвітнього навчального закладу та визначили що, основними напрямками допомоги важким учням є:

- переорієнтація системи духовних цінностей;

- формування почуттів відповідності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього;

- корекція рівня соціальної адаптації;

- формування конструктивної мотивації;

- підвищення стійкості до стресів та розширення ресурсів особистості: вироблення життєво важливих навичок та вмінь;

Також ми визначили, що проведення та зміст профілактичних заходів індивідуалізують залежно від факторів, основними з яких є:

- характеристика особи учня;

- зусилля для перевиховання, що раніше робилися, їх результати;

- методи, які ще не застосовувалися по відношенню до нього;

- громадська думка, що склалося;

Засобом корекції важковихованості є тренінг із вирішення проблем, зорієнтований на передавання учню загальних навичок, які допоможуть йому вирішувати життєві проблеми.

Були проведені теоретичні досліди важковихованості учнів загальноосвітніх навчальних закладів та впливу середовища та найближчого оточення на формування важковихованості. Ми проаналізували праці В. П. Кащенко, Е. Фромма, М. М. Фіцули,