Перехідна економіка у країнах, що розвиваються

Ще однією тенденцією розвитку відносин власності стане зрощування різних форм власності й утворення на цій основі змішаних її форм.

Щодо особливостей розвитку відносин економічної власності у майбутньому розвиватимуться асоційовані форми власності трудових колективів як у межах окремих країн, так і між державами. Зростатиме питома вага профспілкової, кооперативної власності. У структурі корпоративної власності збільшуватиметься частка акцій трудящих, внаслідок чого частка в ній олігополістичної власності зменшуватиметься. Оскільки однією з основ економічної свободи людини і надалі залишиться приватна власність, то її значення зростатиме за умови її поступового наповнення з колективним змістом. Поглиблення процесу усуспільнення виробництва і праці передбачає домінування колективних форм власності. Щоб узгодити ці імперативи прогресу особи та виробництва, необхідне поєднання індивідуального та колективного привласнення. Комбінування різних форм привласнення буде ще однією тенденцією еволюції відносин економічної власності.

Такі тенденції розвитку технологічного способу та відносин економічної власності зумовлюють відповідні зміни господарського механізму, його ускладнення. Поряд з механізмом ринкової конкуренції, корпоративною (у тому числі участю трудящих в управлінні) планомірністю та державним регулюванням, програмуванням та прогнозуванням розвитку економіки посилюватиметься наднаціональне регулювання макроекономічних процесів на різних рівнях функціонування світового господарства. У межах корпоративного, державного та наднаціонального регулювання поєднуватимуться адміністративні та економічні важелі за домінування економічних форм і методів регулювання мікро- та макроекономічних процесів, посилюватимуться елементи свідомого, планомірно організованого розвитку економічних реалій і нівелюватимуться елементи анархії, стихійності.

У структурі господарського механізму переважатиме державне регулювання, програмування та прогнозування економіки, їх роль може посилитися внаслідок загострення екологічної кризи. Можливе навіть створення єдиного планетарного уряду з метою глобального (в планетарному масштабі) макроекономічного регулювання процесів відтворення. Уже зараз вчені пропонують до 10 «Конституцій світу».

Збільшуватиметься вплив суперечностей між рівнем виробництва і зростаючими соціальними та духовними потребами (за одночасного послаблення ролі економічних) як рушійною силою соціально-економічного прогресу.

На закономірності еволюції основних елементів економічної системи в межах окремих країн впливатиме інтернаціоналізація продуктивних сил і техніко-економічних відносин (або технологічного способу виробництва), з одного боку, відносин економічної власності та господарського механізму – з іншого.

До сучасних об'єктів власності, крім традиційних (засобів і предметів праці, робочої сили, використовуваних людьми сил природи), належать наука та інформація. Державні підприємства, фірми, компанії, які стали найбільшими власниками цих об'єктів, збільшили свою економічну могутність, конкурентоспроможність.

Однією з принципово нових важливих ознак таких об'єктів привласнення є те, що вони, на відміну від традиційних, не можуть тривалий час перебувати у власності окремої фірми, компанії їх частковими носіями не лише в техніко-економічному, а й соціально-економічно му аспекті стає частина осіб найманої праці. Зростає можливість і необхідність поширення персоніфікації таких об'єктів, що призводить до значного розширення і суб'єктів їх привласнення. Так, за розгортання інформаційної революції зростає інформатизація праці, а її учасниками стає ширше коло висококваліфікованих працівників, які теж будуть носіями нового об'єкта привласнення. Внаслідок специфіки інформації її неможливо відокремлювати від найманих працівників. Навіть поза роботою вони залишаються носіями інформації, знають, як використовувати її в іншій компанії і т. п. Тому такі працівники певною мірою стають співвласниками цього об'єкта привласнення, що є одним із найвагоміших факторів зростання вартості їхньої робочої сили, а отже, розміру заробітної плати, участі у процесі придбання акцій і привласнення дивідендів.

Це стосується сформованого на основі науки якісно нового елементу системи продуктивних сил – інтелектуальної власності. Американські науковці розрізняють нині три основні види такої власності:

- приватна, закріплена у формі патенту або ліцензії;

- суспільна, яка існує як сума знань та ідей, перебуває у розпорядженні всього суспільства і не може бути закріплена за юридичною особою. При належному обміні інформацією цей вид власності може стати надбанням усього людства;

- проміжна форма, або власність, що «просочується» і представляє інноваційну науково-технічну інформацію, її не можна закріпити у формі патентів і ліцензій на тривалий час, оскільки на основі такої інформації є можливість створити продукцію у зміненому вигляді [6, 196].

Така характеристика інтелектуальної власності дещо абстрактна, оскільки при її аналізі не дотримано основних методологічних засад пізнання економічної власності загалом. З економічної точки зору інтелектуальна власність є діалектичною єдністю кількісної та якісної сторін. З кількісного боку – це різноманітні об'єкти інтелектуальної власності: патенти, ліцензії, проекти, ноу-хау, програми математичного забезпечення тощо. Серед названих об'єктів власності чітка матеріально-речова визначеність відсутня у ноу-хау, оскільки, крім креслень, проектів, схем, методик, формул, техніко-економічних обґрунтувань тощо (яким властива така визначеність), до ноу-хау належить усна інформація, навики роботи тощо. З якісного боку – це відносини економічної власності, які виникають і розвиваються між людьми з приводу привласнення різних об'єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення. Теоретичним виразом інтелектуальної власності є певна підсистема економічних категорій (інтелектуальна праця, засоби інтелектуальної праці, ціни на товари та послуги інтелектуальної власності тощо).

Важливим структурним елементом інтелекту нації є етнічний інтелект, тобто механізм відбору талантів, творчої взаємодії, спілкування людей