Перехідна економіка у країнах, що розвиваються

Консервативні уряди розвинутих країн приватизують чи денаціоналізують, як правило, прибуткові та рентабельні підприємства, що суперечить офіційно проголошеній меті подолання збитковості та підвищення рентабельності державних підприємств. Так, у Великобританії сім рентабельних морських верфей «Брітіш шіпбілдерс» були денаціоналізовані, а у державній власності залишилася лише одна збиткова.

Приватизація відчутно не підвищила і техніко-економічну рентабельність виробництва. Так, у 1988 р. інвестиції денаціоналізованих підприємств Франції у незмінних цінах були навіть нижчими, ніж у 1981 р., а фінансові вклади компаній за цей самий період зросли на 462, 6%.

Політика тотальної денаціоналізації та приватизації призведе до погіршення загальних умов відтворення суспільного капіталу, ускладнить проведення структурної перебудови, розгортання НТР і наступне використання її досягнень, проведення регіональної, соціальної, екологічної політики держави, регулювання капіталістичної економіки. Приватизація створює сприятливий ґрунт для переходу частини підприємств до рук іноземного капіталу.

Ставлення широких верств населення до денаціоналізації було суперечливим. Так, у Франції денаціоналізація була одним з найбільш популярних заходів консервативного уряду, у Великобританії при проведенні денаціоналізації компанії «Нешнл фрейт» з 24 тис. робітників 17 тис. виявили бажання стати власниками акцій. Постійне зростання курсу акцій цієї компанії позначилося на настроях дрібних акціонерів. Посилені пропагандою, нападами на неефективність державного сектору такі настрої вплинули на широкі верстви населення. Але поступово теорія народного капіталізму втратила популярність.

На національні особливості процесу одержавлення засобів виробництва помітно впливають партії (чи партія), які перебувають при владі. Правоконсервативні партії традиційно намагаються зменшити масштаби одержавлення виробництва, а прогресивні – збільшити. Так, в Італії більшість комуністів і значна кількість соціалістів вимагають збільшення державного підприємництва, а консервативні партії – його зменшення [7, 187].

 

 

Застосування потоково-конвеєрних технологій, наукової організації праці й наукового менеджменту змінили тенденції росту капіталомісткості, енергоємності та органічного складу виробництва, різко збільшили його прибутковість. Корпорації, які освоїли науковий менеджмент, завоювали довіру бірж і банків, отримали доступ до фінансових ресурсів усього світу й створили філіали свого масового виробництва у десятках країн і сотнях галузей. П. Друкер, фактично, показав виникнення нового, антимонопольного типу корпорацій (пізніше вони отримали назву «олігополій»), які швидко перекидають свої капітали із галузі у галузь, із країни в країну і ламають монополістичні бар´єри між галузями. Спочатку висококонкурентна, якісна й доступна населенню продукція конвеєрів змінила вигляд і побут великих міст, а потім і спосіб життя людей цілих країн.

Змінилися виробничі й соціальні відносини між людьми. Економісти, які звеличували роль нової техніки, і спеціалісти з автоматизації розглядали інтенсивну ручну працю як покинутий ресурс, який приречений на не відновлення. Науковий менеджмент зробив його «золотим ресурсом», основою системи високих заробітних плат, динамічних ринків кінцевої продукції і високих прибутків.

Замість системи «людина – машина» у полі зору економіста опинилася економічна «оболонка» системи трудових відносин між людьми, яка ігнорувалася попередньою економічною наукою. Могутність цієї технології як фактора виробництва не принижувала, а звеличувала роль людини у виробництві.

В основі цієї концепції промислового перевороту лежить презумпція стихійного розвитку масових ринків в економічно лідируючих країнах за рахунок:

- розширення зайнятості у трудомістких потоково-конвеєрних процесах галузей масового виробництва з високими заробітками працюючих;

- розширення споживчого кредиту сім´ям із зростаючими потребами (в автомашинах, котеджах, побутових приладах та інших товарах тривалого користування).

Розвиток технологій і товарного світу – зростання продуктивності праці, заробітків і зайнятості – розвиток робітника й відносин на виробництві – розвиток кредиту й ринку – розвиток суспільства – така основна залежність у цій концепції. Тому її слід характеризувати не просто як прикладну, ринково-технологічну, але і як соціально-ринкову. Ідеї цієї теорії взяла на озброєння Японія, яка створила свої могутні ТНК.

1. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. – К. : «Ніка-Центр Ельга», 2009.

2. Горкіна Л. П., М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. – К. : ІЕ НАН України, 2008.

3. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні. – К. : Наукова думка, 2007.

4. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. – К. : Ін-ст. екон. прогнозув. ; Фенікс, 2008.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. – Львів, 2006.

6. Мочерний С. В. Економічна теорія. – К. : ВЦ -Академія», 2007.

7. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник. – К. : «Знання-Прес», 2007.

8. Мочерний С. В., Устенко О. А., Фомішин С. В. Політична економія. – Херсон: «Дніпро», 2009.

9. Основи економічної теорії: У 2 кн. : Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка. – К. : «Либідь». 2008.

10. Основы внешнеэкономических знаний / Под ред. И. П. Фаминского. – М., 2009.

11. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. – К. : Наукова думка. 2007.

12. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. – СПб.. 2008.

13. Шницер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. – К. : Основи, 2008.

14. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія: Пер. з англ. – К. : Основи. 2007.

15. Экономическая безопасность. Производство, финансы, банки / Под ред. В. К. Сенчагова. – М., 2007.

16. Экономическая теория (политэкономия) : Учебник / Под ред. акад. В. И. Видяпина. акад. Г. П. Журавлевой. – М. : ИНФРА-М, 2007.

17. Экономическая теория: Учебник / Под ред. В. Д. Камаева. – М. : ВЛДОС, 2008.

18. Экономическая теория: Учебник / Под ред. И. Л. Николаевой. – М.. 2007.

19. Экономическая теория: Учебник для вузов / Под ред. А. И. Добрынина. Л. С. Тарасевича. – СПб. : •Питер Ком». 2008.