Перестрахове законодавство України: сучасний стан і перспективи розвитку

 

ВОИЦЕХОВСЬКА І. М.,

аспірант кафедри господарського права, юридичного факультету (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

У статті досліджено сучасний стан нормативно-правового забезпечення перестрахової діяльності як окремого й особливого різновиду господарської діяльності. Зокрема, зроблено висновок про недосконалість чинного законодавства у відповідній сфері, у зв’язку із чим запропоновано конкретні шляхи його реформування й модернізації.

Ключові слова: перестрахування, перестрахова діяльність, перестрахове законодавство.

В статье исследуется современное состояние нормативно-правового обеспечения перестраховочной деятельности как отдельного и особого вида хозяйственной деятельности. В частности, сделан вывод о несовершенстве действующего законодательства в соответствующей сфере, в связи с чем предлагаются конкретные пути его реформирования и модернизации.

Ключевые слова: перестрахование, перестраховочная деятельность, перестраховочное законодательство.

The paper investigates and analyzes the current state of the regulatory framework of reinsurance activities as a separate and a special kind of economic activity. In particular, it gives the conclusion about the imperfection of the current legislation in the relevant field, and therefore, proposes concrete ways of its reformation and modernization.

Key words: reinsurance, reinsurance activities, reinsurance legislation.

 

 

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасним станом та існуючими проблемами нормативно-правового забезпечення перестрахової діяльності в Україні. На сьогодні, незважаючи на надважливе значення перестрахування для вітчизняного страхового ринку та системи господарювання нашої держави в цілому, український законодавець не приділяє значної уваги такому виду підприємницької діяльності, як її правова регламентація.

У науковій літературі це питання так само не знайшло свого відображення та не було висвітлено повною мірою. А тому теоретична основа досліджуваної проблеми є досить обмеженою та складається з незначної кількості праць, присвячених її окремим аспектам, авторами яких є С. В. Дєдіков, Д. Е. Дмітрієва, О. Д. Заруба, О. М. Залєтов, С. С. Осадець, Л. Н. Клоченко, В. В. Ничипоренко, Н. Б. Пацурія, К. Г. Семенова.

Постановка завдання. Метою статті є комплексне дослідження існуючого нормативного масиву, яке так чи інакше присвячене врегулюванню перестрахової діяльності, а також виявлення його основних недоліків із метою внесення пропозицій щодо його реформування й подальшої модернізації.

Результати дослідження. Варто зазначити, що у світовій практиці існує два способи законодавчого врегулювання відносин перестрахування. Перший спосіб, який полягає в недопустимості поширення норм страхового законодавства на перестрахові відносини, застосовується в більшості економічно розвинених держав, що займають провідні позиції у світовому перестрахуванні [3, с. 41], зокрема Німеччині, Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та ін. У цих країнах соціально-економічний інститут перестрахування регулюються нормами цивільного й господарського законодавства, а також лише загальними принципами спеціального законодавства про страхування. Окрім того, у цих країнах надзвичайно важливого значення набуває такий регулятор перестрахових відносин, як звичай ділового обороту.

Другий спосіб нормативного врегулювання перестрахових відносин, який ґрунтується на застосуванні до перестрахування за аналогією норм страхового законодавства, знаходить своє відображення, наприклад, у законодавстві Російської Федерації [4]. Зазначений підхід (за винятком поодиноких випадків спеціалізованого законодавчого врегулювання) застосовується також у законодавстві України. Проте його використання, враховуючи особливе значення та зміст перестрахування, а також самостійний і незалежний від страхової характер перестра- хової діяльності, на наш погляд, є невиправданим і недоцільним. С. В. Дєдіков справедливо відзначає: «Подібна спроба регулювання перестрахування за допомогою норм страхового законодавства здатна підірвати основну парадигму перестрахових відносин» [3, с. 44].

Існування такої ситуації, пов’язано з тим, що українське законодавство не відмежовує перестрахування від страхування та визнає його винятков різновидом останнього. Аналогічної думки вітчизняний законодавець дотримується й стосовно перестрахової діяльності, не визнаючи її самостійним і незалежним від страхової видом підприємницької діяльності.

Відтак на сьогодні перестрахова діяльність в Україні врегульовується нормами законодавства про страхову діяльність у частині, що може бути застосована до перестрахування, та складається з:

загального законодавства, або законодавства загальної дії, яке регулює підприємницьку діяльність як таку та поширюється на всіх суб’єктів підприємництва. До нього, зокрема, відносяться: 1) норми Конституції України (про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади в нормативному регулюванні підприємницької діяльності тощо) ; 2) Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України, закони України «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку»; 3) укази й розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти господарських міністерств і відомств, а також інші нормативно-правові акти з питань організації та здійснення підприємницької діяльності;

спеціального законодавства, норми якого поширюються винятково на суб’єктів страхової діяльності (згідно із законодавчим підходом) і суб’єктів перестрахової діяльності, до якого належать: 1) Закон України «Про страхування» та закони, що вносять зміни до цього закону [7], 2) постанови Верховної Ради України з питань страхової діяльності [19], 3) постанови Кабінету Міністрів України [8; 20], відомчі акти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків