Перестрахове законодавство України: сучасний стан і перспективи розвитку

Разом із тим український законодавець має усвідомлювати, що проблема адаптації законодавства України, у тому числі господарського, фактично має вирішуватися саме в контексті взаємодії складних систем (ЄС і національної держави), а не перетворення їх на єдине ціле [1, с. 161]. Тому процес зближення законодавства України про перестрахову діяльність до європейського законодавства має полягати не в простому копіюванні відповідних норм, а в їх вибірковому запозиченні з врахуванням стану та потреб вітчизняної економіки й перестрахового ринку.

Отже, нормативно-правова регламентація перестрахової діяльності на сучасному етапі в Україні характеризується наявністю таких проблем:

• опосередкованістю поширення норм системи загального законодавства про підприємництво на перестрахову діяльність;
• здійсненням регулювання здебільшого за допомогою норм спеціального законодавства про страхову діяльність;
• існуванням вибіркового врегулювання окремих напрямів перестрахової діяльності;
• невідповідністю існуючої системи законодавства вимогам законодавства ЄС.

Невирішення зазначених проблем призведе до того, що забезпечення ефективного захисту майнових інтересів страховиків як споживачів перестрахових послуг і, відповідно, формування надійного страхового ринку будуть практично неможливими. На сьогодні в Україні вже склалася ситуація, у якій, з одного боку, фактично відсутня зацікавленість вітчизняних суб’єктів господарювання в провадженні перестрахової діяльності, що проявляється в існуванні досить незначної кількості відповідних професійних перестрахових компаній, а з іншого – відсутнє бажання й довіра споживачів цих послуг звертатися за перестраховим захистом до зазначених суб’єктів, перевага надається іноземним страховим/перестраховим компаніям.

Так, реалії чинного законодавства України доводять необхідність розмежування страхової й перестрахової діяльності як на теоретичному, так і на практичному рівнях [6, с. 187]. Саме тому здійснення перестрахової діяльності вимагає самостійного законодавчого врегулювання.

А отже, основними напрямами реформування й модернізації вітчизняного законодавства у сфері перестрахової діяльності, на нашу думку, мають стати такі:

• прийняття Закону України «Про перестрахування та перестрахову діяльність»;
• адаптація законодавства України до законодавства ЄС;
• створення системи підзаконних актів, які регулюватимуть окремі питання здійснення перестрахової діяльності;
• доповнення загального законодавства нормами, присвяченими особливостям правового регулювання перестрахової діяльності.

Прийняття окремого Закону України «Про перестрахування та перестрахову діяльність». Визнання перестрахової діяльності особливим окремим видом господарської діяльності потребує комплексного вирішення цього питання, зокрема створення відповідної системи спеціального законодавства. У зв’язку із цим існує гостра необхідність у розробці та прийнятті окремого Закону України «Про перестрахування та перестрахову діяльність» як основоположного акта в цій сфері. Існування такого закону дозволило б законодавчо визначити поняття «перестрахування» та «перестрахова діяльність», а також розкрити зміст таких понять, як «перестраховий випадок», «перестраховий платіж», «перестраховий внесок», «перестрахова премія» та інші; встановити суб’єктів, які можуть виступати перестраховиками (закріпити основні законодавчі вимоги до суб’єктів, які бажають займатися перестраховою діяльністю) та перестрахувальниками; визначити істотні умови договору перестрахування, встановити особливості порядку укладання таких договорів, а також передбачити відповідальність за невиконання відповідних договірних зобов’язань; визначити засади здійснення державного нагляду та контролю за перестраховою діяльністю тощо.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС. З метою вдосконалення системи вітчизняного законодавства існує нагальна потреба в оновленні змісту існуючої нормативної бази, присвяченої врегулюванню перестрахової діяльності, керуючись стандартами законодавства ЄС.

Відтак пропонуємо прийняти окремий нормативно-правовий акт – Ліцензійні умови провадження перестрахової діяльності, а також передбачити ним обов’язковість отримання спеціальної ліцензії на здійснення перестрахової діяльності; закріпити низку інших підвищених вимог до порядку створення та функціонування перестраховиків як самостійних суб’єктів господарювання, а саме до організаційно-правової форми, до мінімального розміру статутного капіталу та порядку його формування, до форм фінансової та бухгалтерської звітності, до професійних якостей учасників тощо.

Необхідність вчинення зазначених дій пов’язана з об’єктивною потребою здійснення перестрахової діяльності як окремого й самостійного виду діяльності окремими суб’єктами господарювання – перестраховиками, яких не можна ототожнювати зі страховиками. Проте специфіка вітчизняного страхового ринку, а також практика проведення перестрахової діяльності в Україні обумовлюють необхідність залишити на перехідний період (до 5 років) законодавчо встановлену можливість для страхових компаній здійснювати операції з вхідного перестрахування, що забезпечить можливість здійснити «м’який перехід» від «комбінованого перестрахування» до перестрахування, за яким відповідні послуги будуть надаватися винятково спеціалізованими перестраховими компаніями.

У зв’язку із цим із закінченням вказаного періоду також існує необхідність створення окремих державних реєстрів, а саме: 1) реєстру перестраховиків-резидентів і філій пере- страховиків-нерезидентів України; 2) реєстру перестраховиків брокерів-резидентів і пере- страховиків брокерів-нерезидентів України, а також внесення відповідних змін до чинного законодавства, яким на сьогодні врегульовується питання ведення реєстрів зазначених