Персонал підприємства та його ефективне використання

Підвищення продуктивності праці має насамперед економічне значення, яке виражається у наступному:

•забезпечує збільшення виробництва продукції;

•забезпечує скорочення витрат живої праці на виробництво продукції та економію робочого часу;

•створює передумови для скорочення робочого дня;

•забезпечує скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці у порівнянні і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції;

•сприяє підвищенню ефективності використання та економії витрат матеріалізованої праці;

•виступає вирішальним мотивом поліпшення матеріального добробуту працівників підприємства.

Можна виділити кілька варіантів зростання продуктивності праці на підприємстві:

•збільшення виробництва продукції випереджає ріст витрат праці;

•виробництво продукції збільшується, а витрати праці зменшуються;

•виробництво продукції залишається незмінним, а витрати праці зменшуються;

•виробництво продукції зменшується, але ще більш високими темпами зменшуються витрати праці.

 

Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розширеного відтворення робочої сили тощо.

 

 

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці на підприємстві використовують різні методи його вимірювання (визначення). В методиці визначення рівня продуктивності праці важливе значення має вибір показника (вимірника).

Для визначення рівня продуктивності праці використовують два показники: виробіток та трудоємкість.

Виробіток представляє собою кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу або на одного середньооблікового працівника. Виробіток–найбільш поширений і універсальний показник рівня продуктивності праці. В залежності від того, в яких одиницях виміряється обсяг продукції, розрізняють два методи визначення виробітку: в натуральному і вартісному виразі.

Натуральний метод визначення виробітку застосовується у випадках, коли обсяги виробленої продукції виміряються у натуральному виразі (м2, т тощо). Виробіток у натуральному виразі визначається як відношення обсягів виробленої продукції у натуральному виразі до витрат праці

Визначення рівня продуктивності праці у натуральному виразі застосовується для визначення продуктивності праці окремих робітників або окремих бригад у тих випадках, коли вони виконують один вид робіт. Цей показник дозволяє об’єктивно і точно визначити виробіток і проводити порівняння результатів праці окремих робітників, бригад, виявляти невикористані резерви на кожному робочому місці.

Натуральний метод визначення рівня продуктивності праці найбільш достовірно відображає економічну суть продуктивності праці, оскільки він характеризує ефективність конкретної праці, створену споживчу вартість. Цей показник рівня та динаміки продуктивності праці найбільш дохідливий та зрозумілий робітникам, стимулює збільшення обсягів продукції при економії трудових витрат, створює передумови для подальшого підвищення ефективності виробництва. Проте застосування натурального методу визначення рівня продуктивності праці можливе лише тоді, коли підприємство (бригада) виготовляє однорідну продукцію або виконує один вид робіт.

Якщо бригада або підприємство виготовляють декілька видів продукції або виконують декілька видів робіт, то в таких випадках виробіток визначається у вартісному (грошовому) виразі як відношення обсягів виготовленої продукції у грошовому виразі до витрат праці, які витрачено на виготовлення продукції

Виробіток у вартісному виразі в основному визначають за вартістю валової продукції, величина якої залежить від вартості сировини та матеріалів, із яких виготовлена продукція. Тому визначення виробітку у вартісному виразі має ряд недоліків. Це зумовлено тим, що рівень продуктивності праці в цьому випадку залежить не тільки від ефективності праці колективу підприємства, але і від вартості виробленої продукції, обсяги якої залежать від вартості матеріалів, сировини, тобто від рівня матеріаломісткості продукції. Виходячи з цього за величиною виробітку у грошовому виразі не можна достовірно оцінити рівень продуктивності праці не тільки різнорідних підприємств, але і однорідних.

З метою практичної реалізації завдань щодо підвищення ефективності виробництва необхідно здійснювати роботу щодо удосконалення методики визначення рівня продуктивності праці. Для чого оцінку рівня продуктивності праці слід проводити не за обсягами виробленої валової продукції на підприємстві, а за обсягами чистої продукції. Вона представляє собою новостворену вартість на підприємстві, тобто характеризує безпосередній вклад підприємства у виготовлення продукції. Чиста продукція кількісно дорівнюю вартості валової продукції за вирахуванням матеріальних витрат, тобто дорівнює сумі заробітної плати та чистого доходу. Визначення рівня продуктивності праці за обсягами чистої продукції проводиться як відношення обсягів чистої продукції до витрат праці

Цей показник рівня продуктивності праці більш достовірно і об’єктивно характеризує ефективність витрат праці, бо є вільним від впливу на його величину матеріалоємності продукції.

Трудоємкість як показник рівня продуктивності праці визначається як відношення витрат праці до обсягів виготовленої продукції, тобто визначає рівень трудових витрат на виготовлення одиниці продукції (в натуральному виразі)

Основою визначення рівня продуктивності праці за трудоємкістю є облік виготовленої продукції у натуральному виразі і витрат робочого часу на виготовлення цієї продукції. Трудоємкість відповідає самому поняттю продуктивності праці. Для широкого його застосування необхідно здійснювати окремо облік обсягів продукції та витрат праці на її виготовлення, що не завжди є можливим.

Основним обліковим показником рівня продуктивності праці на