Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року за умови наявності підстав для її нарахування та документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки (відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця).

З 1 квітня поточного року вступив в силу розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Особливості визначення складу витрат передбачено статтями 138-143 Податкового кодексу України.

Підпунктом 139. 1. 12 пункту 139. 1 статті 139 передбачено що не включаються до складу витрат юридичної особи витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Тобто, заборона щодо включення витрат до складу витрат встановлена тільки при взаємовідносинах з фізичними особами – підприємцями, платниками єдиного податку.

Юридичні особи починаючи з 1 квітня поточного року мають право включати витрати, понесені у зв’язку з оплатою робіт (послуг) від фізичних осіб – підприємців, які знаходяться загальній системі оподаткування (сплачують податок на доходи з фізичних осіб відповідно до вимог статті 177 Податкового кодексу України), до складу витрат, які враховуються для визначення об’єкту оподаткування податку на прибуток.

З метою збереження партнерів по бізнесу є можливість перейти на загальну систему оподаткування з наступного кварталу, після подачі заяви (за 15 днів до початку кварталу) до податкового органу за своїм місцезнаходженням.

 

 

Платниками податку є:

- фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Якщо фізична особа – платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) ;

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу.

Враховуючи акції масових протестів підприємців, у ПКУ вилучено главу 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими», яка передбачала реформування спрощеної системи оподаткування. Одночасно підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення» передбачені особливості справляння єдиного податку. Так, з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва діє Указ Президента України від 03. 07. 98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з урахуванням таких особливостей:

- платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України;

- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу, у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку (43% (20% + 23%) від установленої ставки), що підлягає перерахуванню до цього бюджету відповідно до норм Указу (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року).

Спрощена система оподаткування для суб'єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи – підприємці, у 2011 році, до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, регулюється