Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

У цілому дослідженню прибуткового оподаткування в Україні присвячено багато робіт. Однією із порушених у них проблем є визначення правового статусу фізичних осіб як платників податків. Існує недоцільність використання принципу громадянства для визначення платників прибуткового податку. Критерій громадянства не впливає на формування податкового обов’язку за фіксованим прибутковим податком. Саме тому більш коректно в такому випадку виділяти механізм прибуткового фіксованого податку з фізичних осіб, що й повинно бути відображено й у відповідній статті Декрету.

Оскільки податкові системи розвинених європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян, і ця тенденція має незворотний характер, очевидним для України є посилення уваги до такого виду оподаткування і головним моментом, про шо свідчить європейський досвід має бути стягнення податків із тієї частки доходів платників, які залишаються після забезпечення основних життєвих потреб працівника та його сім»ї. У цьому контексті має бути переглянутий неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який сьогодні не відповідає потребам платників.

Фіскальна політика дає змогу вирішувати завдання стратегічного характеру: встановлювати оптимальне співвідношення між прямими і непрямими податками, персоналізувати податок залежно від платоспроможності платника. Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходів сім»ї як бази оподаткування. Так, у Франції з 1947р. використовується система сімейного коефіцієнта, яка може послабити прогресивність оподаткування залежно від стану та наявності інших членів сім’ї. Саме тому за однакового рівня доходів сім»я сплачує податок менший, ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари, знижуючи рівень податку (причому таке зниження найпомітніше для осіб із невисокими доходами).

В інших країнах ЄС спільне оподаткування сім»і застосовується поряд із окремим (у Великобританії) чи застосуванням податкових класів (як у Німеччині), проте позитивний вплив такого підходу очевидний. Тому подібні до цих заходи мають бути відображені в новому законі про оподаткування доходів фізичних осіб. Це дасть змогу диференційовано оподатковувати різні верстви громадян залежно від сімейного стану, кількості утриманців і, отже, досягти позитивних соціальних зрушень.

До доходу, що не перевищує десяти мінімальних заробітних плат ставка податку становить 15% застосовується. Станом на сьогодні мінімальна заробітна плата становить 922 грн. До доходу, що перевищує цей розмір, застосовується ставка в розмірі 17%. При цьому для окремих категорій працівників (шахтарі) збережено ставку на рівні 10%.

Доходи нерезидента підлягають оподаткуванню за ставками 15% та 17%, в залежності від суми доходу та в порядку, передбаченому для резидентів, крім оподаткування операцій з продажу нерухомості. З огляду на єдину ставку податку, що застосовуватиметься до доходів, незалежно від резидентського статусу, іноземцям не потрібно буде отримувати сертифікати резидентності.

Ставка податку, що застосовуються до доходу (не прибутку) від продажу нерухомості становитиме:

- 0% – від першого продажу нерухомого майна протягом року,

- 1% – від першого доходу від продажу рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, мотороллера;

- 5% – від доходу від продажу більше ніж одного об’єкту нерухомого майна та при продажі рухомого майна, в тому числі при другому та кожному подальшому продажі легкового автомобіля, мотоцикла, мотороллера;

- 15% /17% – від доходу з операцій з продажу (обміну) нерухомості, що здійснюється фізичними особами-нерезидентами.

Кодексом зменшено ставку податку для оподаткування доходу у вигляді дивідендів від емітентів – юридичних осіб України з 15% до 5%.

На відміну від інших податків щодо податку з доходів фізичних осіб замість податкового кредиту буде застосовуватися термін «податкова знижка». Перелік витрат фізичних осіб, на які може надаватися податкова знижка, доповнено витратами на переобладнання власного транспортного паливною системою, що альтернативна паливній системі, яка функціонує на бензиновому паливі.

Згідно статті 179. 11. майбутнього Податкового кодексу не встановлює чіткого терміну подачі податкової декларації. Однак передбачає, що платник податків має право до 1 березня наступного за звітним року звернутися із запитом до податкового органу за роз’ясненням щодо заповнення податкової декларації.

Вже зараз створено більше 700 таких консультаційних центрів, куди можна звернутися по податкову допомогу при роз’ясненні норм Податкового кодесу.

Закон зобов’язує фізичних осіб подавати податкову декларацію з перерахуванням ставки податку у випадку, якщо така особа отримала дохід від кількох податкових агентів, що в сумі за будь-який календарний місяць перевищує десять мінімальних заробітних плат.

Кодекс передбачає, що сплачувати податок потрібно до 1 серпня наступного за звітним року.

Після прийняття змін до Податкового відразу після набрання ним чинності (01. 01. 2011 р.) в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва, продовжать діяти правила, встановлені Указом Президента про спрощену систему оподаткування. Платники єдиного податку – фізичні особи можуть сплачувати податок за ставкою 200 грн. на місяць.

На томість юридичні особи не матимуть права включати до складу валових витрат виплати, здійснені на користь приватних підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування (якщо такі виплати не пов’язані з інформатизацією). Однак, слід зазначити, що, оскільки ставка податку на прибуток поступово знижується до рівня ставки податку на прибуток з доходів фізичних осіб, податковий ефект від різниці між податками поступово зменшується до його повного зникнення в 2014 році.

За ПК (як і за Законом