Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

- можливість отримання соціальної пільги залежить від обсягу доходу індивідуального платника, а не сім’ї, що не стимулює розширене відтворення робочої сили в суспільстві;

- відсутність механізму компенсації витрат, пов’язаних з трудовою діяльністю та харчуванням, не сприяє покращанню життєзабезпечення працюючої особи.

Отже, головні регуляторні механізми прямих податків в Україні мають суттєві конструктивні недоліки, які не дають змоги досягти аналогічних зарубіжним ефектів позитивного державного впливу на соціально-економічний стан країни.

Доцільним для забезпечення соціально-економічної справедливості податкової політики в Україні є застосування таких моментів зарубіжного досвіду, як: врахування сімейного стану, кількості працюючих у сім’ї, наявність дітей та утриманців тощо. Такого роду нюанси потрібно враховувати при укладенні Податкового кодексу України.

Головною метою здійснюваних реформ є створення податкової структури адекватної економічній політиці заснованій на пропорційності фінансових ресурсів, достатності нагромаджень та заощаджень для економічного зростання. Безпосередньо фіскальною метою реформи є універсалізація і спрощення податкової системи, створення умов для обмеження ухилення від сплати податків, упорядкування і відчутне скорочення податкових пільг. Все це в певній мірі відноситься до оподаткування фізичних осіб.

Прибутковий податок в іноземних державах має подвійне значення та термінологію.

По-перше, він застосовується на означення податку з юридичних осіб і практично є податком на прибуток підприємств. По-друге, цей термін застосовується на означення податку, який сплачують фізичні особи. Прибутковий податок існує в різних країнах світу і має, як правило, прогресивний характер, тобто нараховується за прогресивною шкалою. Його сплата здійснюється фізичною особою із сукупного доходу, одержаного нею протягом фінансового чи календарного року. База оподаткування складається з різних видів доходів фізичних осіб зокрема це: заробітна плата, пенсії, доходи від підприємницької діяльності, доходи від використання нерухомої власності, фінансових інструментів та депозитних вкладень.

В Україні найоптимальнішу систему оподаткування доходів громадян можна створити вивчивши уже існуючі механізми оподаткування доходів громадян у різних країнах світу.

З 2004 року в Україні набрав чинності в дію Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», цим нормативним актом прогресивну шкалу прибуткового оподаткування в Україні замінили пропорційні податкові ставки податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% (до 01. 01. 2007 року – 13%). Також у ході реформування оподаткування доходів громадян відчутно розширено податкову базу. Запроваджені нові категорії: податковий кредит та податкову соціальну пільгу. В цьому дослідженні, з метою розробки пропозицій щодо оподаткування доходів громадян в Україні, вітчизняний механізм оподаткування фізичних осіб порівняно з особливостями адміністрування аналогічних податків в окремо взятих розвинутих країнах світу (табл. 9).

 

Таблиця 3.1

Порівняння системи оподаткування доходів громадян в Україні та окремих розвинутих країн

Країна Ставка прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб), % Розмір податку в розрахунку на місячний доход в розмірі:

2000 грн. 250000 грн. 

Україна 15-15 300 37500

США 15-28 275, 4 70000

Японія 10-40 200 100000

Канада 17-26 340 65000

 

Аналізуючи дані таблиці можна сказати, що норми податків наведених вище країн суттєво відрізняються від України, так з зазначених сум видно те, що в Україні з її єдиною ставкою на рівні 15% податкові виплати значно менші для доходу у сумі 250 тис. грн. Запровадження єдиної ставки призвело до зменшення податкового навантаження на громадян, які отримують високі та надвисокі доходи. В США податкове надходження в бюджет майже у два рази більше, ніж в Україні, те саме можна сказати і про інші країни.

Так як ми будемо порівнювати податки з доходів фізичних осіб таких країн як: США, Японія, Канада та наведемо короткі відомості про податкове законодавство, а саме про податок з доходів фізичних осіб цих країн.

В США функціонує прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб, яка передбачає функціонування неоподаткованого мінімуму та п'яти податкових ставок. Оподатковуватися може доход окремої особи, або ж родини в цілому. В останньому випадку підсумовуються усі види доходів членів сім'ї за рік. Неоподатковуваний мінімум доходів – величина перемінна, що має тенденцію до зростання. У 90-х роках, він складав $ 4 тис. в рік. Законом передбачено пропорційні ставки податку у розмірі від 15% до 39, 6% (залежно від величини доходу).

Таким чином, нині в США діють 5 податкових ставок, згідно з якими платники поділяються залежно від сімейного стану і кожний з них має змогу вибрати той варіант, який йому вигідніший.

Відповідно до реформи 1987 року в Канаді на федеральному рівні діють три ставки прибуткового податку замість раніше існуючих десяти, зокрема: 17%, 26%, 29% відповідно до величини доходу. Під час реформи переглянуті податкові пільги і частина з них скасована. Багато пільг переведені з податкових знижок у розряд податкового кредиту. Таким чином, нова податкова система побудована на егалітарному оподаткуванні доходів, незалежно від їхньої величини і форми вкладення капіталу, а також на оподаткуванні реальних величин доходів. Велике значення в системі оподаткування має податок на приріст ринкової вартості активів. Якщо раніше лише половина цього доходу підпадала під оподаткування, причому реальна ставка сукупного