Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

З 01. 01. 2004 р. прибутковий податок справляється за прогресивною шкалою з мінімальною ставкою – 15%, і максимальною – 42%. Встановлені пільги на дітей, вікові пільги, надзвичайні пільги (хвороба, нещасний випадок). Власники земельних ділянок не сплачують прибутковий податок, якщо вартість ділянки не перевищує встановленого мінімуму.

Своєрідний додаток до прибуткового податку – так званий церковний податок. Він справляється на базі прибуткового податку і знаходиться в законодавчій компетенції земель. Платниками податку є члени релігійних громад двох домінуючих у Німеччині християнських конфесій – католицької та євангелічної (протестантської). Податок має цільовий характер: надходження витрачаються на фінансування діяльності церкви та релігійних організацій. Ставка податку складає в різних землях 8-9% щомісячного доходу офіційно зареєстрованих членів церкви. Вихід із церкви припиняє зобов’язання по сплаті даного податку, але процедура виходу платна і оформляється через адміністративний суд або відділ запису актів громадянського стану.

 

 

Ст. 35 Конституції України визначає, що кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Водночас вищезазначеною нормою встановлено, що ніхто не може бути звільненим від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

В Україні не один рік триває колізія, пов'язана з переходом на альтернативну форму обліку фізичних осіб при сплаті податків. Державою з метою забезпечення конституційних прав особи на свободу віросповідання й уникнення колізій в законодавстві вжито достатніх заходів із урегулювання зазначеного питання.

Одним із завдань органів ДПС відповідно до ст. 2 Закону N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» є, зокрема, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів (далі – ДРФО) і Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб.

Законодавчим актом, який визначає порядок формування ДРФО, мету його створення та функціонування, права та обов'язки податкових органів, пов'язаних з його експлуатацією, є Закон N 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів».

Відповідно до ст. 3 цього Закону до інформаційного фонду ДРФО включаються дані про індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам – платникам податків, які зберігаються за ними протягом усього їхнього життя.

Поняття ідентифікаційного номера визначено в Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи (за текстом – ЄДАПС), затвердженої постановою КМ N 40 від від 20. 01. 97 р. У подальшому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15. 03. 2006 р. N 327 на основі бази даних ЄДАПС створено Державну інформаційну систему реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування.

Концепція N 40 визначає шляхи, методи й засоби створення ЄДАПС як найважливішої складової частини Державного реєстру, підходи до формування загальної системи обліку громадян (побудованого не за існуючим дозвільним принципом – пропискою, а за принципом реєстрації громадян за обраним за власним бажанням місцем постійного проживання) та їх документування із запровадженням єдиного документа, що посвідчує особу громадянина України, – паспорта, а також організацію різноманітної аналітико-довідкової роботи.

Зазначена система, зокрема, має на меті узгодженість дій органів виконавчої влади стосовно реєстрації громадян за місцем постійного проживання з використанням їх ідентифікаційних номерів і накопичення визначеної в установленому порядку облікової інформації про особу.

Отже, ідентифікаційний номер – це цифровий код, що складається із десяти символів (присвоюється кожній особі згідно з визначеною системою кодування на підставі даних про дату народження та стать особи).

ДРФО – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Як передбачає ст. 2 Закону N 320/94-ВР, створення ДРФО забезпечує: повний облік фізичних осіб, які сплачують податки, з однозначною їх ідентифікацією; організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків фізичними особами в режимі комп'ютерної мережі; взаємодію державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами; організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових інспекцій з іншими державними органами; розвиток вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв'язку та обчислювальної техніки.

Державний реєстр створюється ДПА України та складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних ДПА України та підпорядкованих їй податкових органів. Дані Державного реєстру використовуються виключно для обліку одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до підпунктів 1. 4 та 1. 5 п. 1 Порядку N 602/1226 особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності (наявності) в неї ідентифікаційного номера повідомляє орган ДПС за своїм місцем реєстрації заявою за формою, визначеною цим Порядком.

Крім того, п. 2 Порядку N 602/1226 визначено перелік документів, які необхідно подати до органу ДПС фізичній особі, котра відмовляється від ідентифікаційного номера. Після прийняття заяви орган ДПС за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі щодо достовірності