Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

Найвищі доходи бюджету Японії приносить прибутковий податок з громадян, платниками якого є як юридичні особи, що використовують найняту працю, так і фізичні особи. Цей податок перевищує 56% усіх податкових надходжень зведеного бюджету країни. Законодавством передбачено, що фізичні особи сплачують державний податок з доходів фізичних осіб за прогресивною шкалою, що має п'ять ставок від 10% до 50% відповідно до суми доходу. Крім цього, діє прибутковий префектурний податок за трьома ставками: 5%, 10%, 15%, а також існують місцеві прибуткові податки.

Окрім цього кожен незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в розмірі 3200 (165 грн.) ієн у рік. Здавалося б, сукупна ставка прямих прибуткових податків в Японії дуже висока, але варто мати на увазі, що встановлено досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує сімейний стан платника податків. Крім того неоподатковуються доходи витрачені на лікування.

Непрозорість механізму нарахування та отримання податкового кредиту, яка закріплена Інструктивними матеріалами ДПА України потрібно ліквідувати на законодавчому рівні. Необхідно звузити базу оподаткування і повернути прогресивну систему оподаткування, при цьому зменшити нарахування на фонд оплати праці. Окрім того існує реальна потреба введення оподаткування майна. Прибуток на майно в країнах розвиненого ринку поряд із особистим прибутковим податком служить вагомим джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Розглянемо зарубіжний досвід на прикладі ФРН. Базою прибуткового податку в ФРН є сукупний дохід фізичної особи. Податок сплачується на основі декларації або стягується безпосередньо з джерела доходу. Так, податок із заробітку найманих працівників утримується роботодавцем. В основу оподатковування покладений принцип рівного податку на рівний дохід незалежно від його джерела. Всі, хто отримує доходи з декількох джерел, подають податкову декларацію.

Правильність суми податку визначається після закінчення відповідного календарного року на основі декларації платника. Декларація перевіряється відповідним фінансовим органом і підтверджується у формі податкового повідомлення, якщо перевіркою порушень не виявлено. Платники, що працюють не за наймом, зобов’язані щоквартально робити авансові відрахування фінансовому відомству на рівні платежів попереднього року.

При визначенні величини оподатковуваного доходу із сукупного доходу вираховуються так звані особливі та непередбачені витрати. До особливих витрат віднесені затрати, що мають характер матеріального забезпечення платника та його сім’ї в майбутньому: страхові внески, цільові внески на житлове будівництво, витрати на професійне навчання та підвищення кваліфікації, аліменти. У групі особливих витрат – також витрати на підтримку благодійних, церковних, наукових установ (загальний обсяг таких пожертвувань не може перевищувати 5-10% загальної суми доходів платника). До непередбачуваних витрат належать вимушені витрати у випадку лікування, інвалідності, догляд за хворими членами сім’ї (в межах установленого рівня).

Крім того, при визначенні оподатковуваного доходу з нього вираховуються скидки за віком (для платників, старших 64 років), неоподатковуваний мінімум, скидки на дітей. Подібні досить щедрі знижки оподатковуваної бази і податкові пільги випливають із характеру німецької держави загального добробуту, по суті є елементами соціальної ринкової економіки.

У Німеччині традиційно існує так звана класова система оподаткування, де в основу класифікації платників на класи покладений їх соціально-громадянський статус:

І) неодружені працюючі без дітей;

ІІ) неодружені, розлучені, овдовілі;

ІІІ) одружені, при умові, що в сім’ї працює один із подружжя; а якщо працюють обоє, то один із них може за спільною згодою перейти до V класу;

ІV) працюють обоє з подружжя, але оподатковуються нарізно;

V) одружені працюючі, один із них оподатковується за умовами ІІІ класу;

VІ) працюючі, котрі одержують заробітну плату в декількох місцях.

Наявність податкових класів за соціальною ознакою створює додаткові можливості користування пільгами шляхом переходу з класу в клас. Наприклад, працююче подружжя може саме собі створити пільгу таким чином: один із них переходить з третього в п’ятий клас, в такому разі їх сукупний дохід ділиться на дві рівні частини, податок справляється з кожної половини доходу окремо за зниженою в силу прогресивної шкали податковою ставкою, а потім подвоюється. В результаті сума двох податкових зобов’язань, взятих окремо, буде меншим, ніж оподаткування сукупного доходу.

Процедуру справляння прибуткового податку суттєво спрощують так звані податкові таблиці, за допомогою яких за семи видами оподатковуваного доходу визначають суму податку для всіх шести класів платників. Стосовно найбільш численної категорії платників – працюючих за наймом – прибутковий податок стягує роботодавець при кожній виплаті заробітної плати на основі податкової карти, що містить всю необхідну інформацію про платника. Карта, яку заповнюють за місцем проживання, відображає податковий клас, кількість дітей, віросповідання (для нарахування церковного податку), сімейний стан, вік працюючого.

В останнє десятиліття ХХ ст. у Німеччині склалася несприятлива економічна кон’юнктура. В результаті почався відтік капіталу і висококваліфікованих спеціалістів з країни, сповільнилося економічне зростання, зросло безробіття. Для вирішення цих проблем у 2001 році було розпочато податкову реформу. Реформа передбачала поетапну реалізацію заходів, направлених на подолання відставання ФРН у міжнародній податковій конкуренції. Загальний сенс реформи полягає у лібералізації оподаткування.

У 2001-2002 роках відбулося зниження ставки корпораційного податку з 40% до 25% для юридичних осіб та мінімальної ставки з 22, 9% до 19, 9% для прибуткового податку