Пізнання як відображення дійсності

Положення посилюється швидким зростанням населення планети. Екологічна і демографічна проблеми стали глобальними. Тому величезну увагу повинно бути приділено, передусім, географічному середовищу як постійній і необхідній умові існування і розвитку суспільства.

Необхідно враховувати, що поняття “природа” і “географічне середовище суспільства” не тотожні. Так, відомий контекст розуміння природи став складатися з минулого сторіччя внаслідок нових підходів до осмисленні проблем виникнення життя і еволюційних процесів на Землі, а також в зв’язку з усвідомленням людиною свого особливого положення в світі, що її оточує. У цьому значенні термін “природа” звузився до цілком певного об’єму і став охоплювати лише ту частину об’єктивної реальності, яка в 1802 році французьким вченим Ж. Ламарком, попередником Ч. Дарвіна, була названа біосферою, тобто областю життя.

Біосфера являє собою результат попереднього розвитку неживої природи і складає тонку оболонку Землі, де протікає життя, охоплюючи атмосферу, гідросферу і верхні частини літосфери.

Географічне середовище суспільства є та частина природи, з якою суспільство безпосередньо контактує на даному історичному етапі. Зазначимо, що для позначення сфери взаємодії природи і суспільства в науковій літературі застосовується різні терміни – антропосфера, техносфера, соціосфера, ноосфера (“розумна сфера”), але суть кожного з них цілком вписується в дане вище визначення географічного середовища суспільства. Оскільки, це не вся природа, а саме географічне середовище суспільства, то воно і випробовує на собі визначальний вплив соціального. Термін “географічне середовище” був введений в соціальну філософію і географію Е. Реклю і Д.І. Мечниковим.

Якщо скористатися сучасною класифікацією систем, то суспільство потрібно віднести до числа так званих відкритих систем, які обмінюється з навколишнім середовищем не тільки енергією, але і речовиною. Конкретні умови географічного середовища являють собою конкретні чинники розвитку виробництва і всього суспільного життя. Цей вплив може бути простежений у наступних основних напрямах:

1. Географічне середовище впливає на суспільний розподіл праці, розміщення і розвиток різних галузей виробництва. Вже перший в історії великий суспільний розподіл праці – відділення скотарства від землеробства проходило з урахуванням умов географічного середовища. Необхідністю такого обліку керуємося ми і сьогодні, розміщуючи ті чи інші галузі виробництва, передусім там, де для того є оптимальні географічні умови.
2. Географічне середовище впливає на продуктивність труда. Тут мова йде, передусім, про вплив погодньо-кліматичних умов (температура повітря, осідання, сила вітру і т.д.). При однаковій технічній озброєності і однаковій вмілості робітника результати праці будуть різні в залежності від цих умов.
3. Географічне середовище впливає на розвиток здібностей людини, стимулюючи той розвиток в одних випадках і стримуючи в інших. Якби люди знаходили всі засоби до існування в готовому вигляді, вони не мали б стимулів до розвитку.
4. Географічне середовище впливає на темпи розвитку даного суспільства в цілому, в тому числі таким своїм компонентом, як графічне положення країни (зміна розвитку країни, наприклад, в зв’язку з переміщенням до морського кордону основних транспортних комунікацій).
5. Географічне середовище впливає на розвиток виробничих відносин. Так, наприклад, східні народи не прийшли до приватної власності на землю тому, що перша умова землеробства – штучне зрошення, а воно є, як відмічав Ф. Енгельс, справою або загальною, або справою провінцій.
6. 6.Географічне середовище впливає на виникнення і специфічні межі надбудованих явищ. Це відноситься до політичної надбудови і до держави, до духовного життя суспільства, до мистецтва і т.д.

7.Географічне середовище впливає на соціально-психологічний вигляд і настрій суспільства, тобто на його менталітет. Так, обмежене в просторі і не дуже багате на природні ресурси географічне середовище стимулює розвиток в даному етносі почуття бережливості, і той час безмежна в своїй щедрості природа культивує дух марнотратства.

Міра впливу різних чинників географічного середовища на розвиток суспільства в різні історичні епохи неоднакова. Так, з розвитком продуктивних сил меншає залежність країни від місцеположення природних багатств. Але, як показує історичний досвід, ослаблення залежності в одному відношенні супроводжується посиленням залежності суспільства від природи в інших відносинах. Географічне середовище, будучи необхідною умовою життєдіяльності суспільства, тим самим впливає певний чином на нього, причому цей вплив по своєму характеру змінюється в зв’язку із зміною розвитку суспільства. Разом з тим потрібно абсолютно визначено підкреслити, що географічне середовище – чинник необхідний, але не вирішальний, тому що активною стороною у взаємодії суспільства і природи є не природа, а суспільство.

 

 

У широкому значенні слова – природа – це Всесвіт, об’єктивна реальність, матеріальний світ в нескінченному різноманітті його форм, включаючи в себе також людину і суспільство. У цьому значенні суспільство є частина природи, і ми нашою плоттю, кров’ю і мозком належимо їй і знаходимося всередині неї. Природа у вузькому значенні – це частина матеріального світу, відносно протилежна суспільству. У літературі її звичайно називають природним або навколишнім середовищем. Термін “природне середовище” має важливе практичне і психологічне значення, оскільки акцентує увагу на тій частині природи, в центрі якої знаходиться людина і яка є сферою її мешкання, об’єктом вивчення і перетворення. Її об’єм не залишається постійним, він розгубиться по мірі поглиблення пізнання і розширення масштабів перетворюючої діяльності людини. У цей час вона включає в себе земну кору, нижню частину атмосфери, воду, рослинний і тваринний