Поняття конституційного ладу України

Таке визначення державного суверенітету дає підстави виділяти:

внутрішній суверенітет - незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій. За Конституцією України, держава позбавляється колишньої залежності від політичних партій (Комуністичної партії), керівна роль якої щодо держави визнавалась попередньою Конституцією. Держава залежить лише від одного суб'єкта народу України, який є єдиним джерелом влади і якому належить право визначати і змінювати конституційний лад України. Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу. 

зовнішній суверенітет - незалежність держави від інших держав - суб'єктів міжнародних відносин. Статус України як великої європейської держави дає їй можливість впливати на інші держави і міжнародні організації й зазнавати відповідно значного впливу з їх боку [54, c. 27].

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим, ніким, за винятком народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об'єднань, органів держави і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб [34, c. 47-48]; по-четверте, саме державна влада започатковує фундаментальні засади суспільства держави, визначає основи взаємовідносин особи держави, принципи організації й діяльності всіх суспільних інституцій.

Незалежність і самостійність державної влади означає те, що вона сама, без впливу інших сил правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу, а також відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційно тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

Повнота і неподільність влади означає, що законодавча, виконавча і судова влада держави поширюється на всю її територію і виключає будь-яку іншу владу в межах її кордонів.

Вагомою засадою конституційного ладу України є принцип соціальної держави. На відміну від ідей демократичної держави, які були сформульовані в тому чи іншому вигляді практично з моменту виникнення держави і існують вже тисячі років, теорія і практика соціальної держави є порівняно новим явищем. Конституція України 1996 р. вперше закріпила принцип соціальної держави [26, c.44] і передбачила ряд заходів по її утвердженню.

Найважливішою рисою соціальної держави є принципово нове ставлення до особи, її інтересів, визнання її пріоритетом серед соціальних цінностей. Так, відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Найбільш повно соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав свобод людини і громадянина, передбачених і закріплених Конституцією (право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування [1] тощо). На жаль, певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, ці соціальні права, оскільки значною мірою нині вони не реалізуються, не забезпечуються або залишаються символічними, про що неодноразово наголошувалось у юридичній літературі [16, c. 35; 45, c. 12; 53, c. 24].

Обов'язками соціальної держави згідно із Конституцією є:

• забезпечення захисту усіх суб'єктів власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки, проголошення рівності усіх суб'єктів власності перед законом (ст.13);
• державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю безпечністю продукції та усіх видів послуг робіт (ст. 42);
• гарантування працівників від незаконного звільнення та гарантування права на вчасне одержання працівниками винагороди за працю (ст. 43);
• гарантування того, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46);
• охорона державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства (ст.51) тощо [50, c. 17].

Принцип соціальної держави тісно пов'язаний із принципом гуманізму. Конституція України 1996 р. на відміну від конституцій «радянського» типу кардинально змінює підхід до розв'язання проблеми про співвідношення людини і держави: не людина створена для держави, а навпаки держава для людини. Безпосереднім доказом цього є те, що Конституція України приділяє найбільше уваги серед усіх конституційно-правових інститутів саме особі: із 161 статті Конституції правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина присвячено 48 статей [27, c. 34]. Гуманізм конституційного ладу України виявляється також у закріпленій Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній екологічній політиці держави.

Надзвичайно суттєвою засадою конституційного ладу України є принцип правової держави. Ідея правової держави зародилась досить давно, ще в античні часи, хоча сам термін не вживали. На думку античних філософів і юристів, правова держава – це така держава, в якій правда, справедливість, право, закон традиційно вважались Божественними настановами, необхідними атрибутами космічних і земних порядків, антиподами насильства, свавілля і хаосу [33, c 23].

Традиційно, під правовою державою розуміють демократичну державу, де забезпечується принцип верховенства права, проводиться розподіл влад та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

Визначення України правовою державою ще не відображає абсолютну реальність сьогодення, але є одним із першочергових завдань, яке необхідно вирішувати найближчим часом.