Поняття та правова природа договору новації боргу у позикове зобов’язання

Попередній договір відрізняється від умовного правочину тим, що породжує безумовний обов’язок сторін укласти у встановлений строк передбачений ним основний договір під загрозою судового примусу до його укладання. Якщо в договорі сторонами погоджується умова про те, що у разі неможливості його виконання він припиняється шляхом укладання ними договору новації боргу в позикове зобов’язання, це не означає, що контрагенти в будь-якому разі повинні вступити в позикові відносини. Сторони ніколи не позбавляються права вимагати виконання зобов’язання в натурі. Встановлення такої умови в договорі є способом визначення подальшого розвитку правовідносин сторін. Тож трансформувати борг, що виникає внаслідок неналежного виконання умов договору, в позикове зобов’язання є правом, а не обов’язком сторін.

Наступною юридичною ознакою договору новації боргу у позикове зобов’язання є його односторонній характер. Аналогічно класичному правочину позики відповідна концентрація прав чи обов’язків у ньому притаманна лише одній зі сторін. Позикодавець за новаційним договором, у зв’язку з урахуванням суми попередніх заборгованостей контрагента як суми нібито наданої позики, має право вимагати повернення такої суми та сплати процентів. У свою чергу, боржник (позичальник) не має права вимагати вчинення якоїсь дії від позикодавця, оскільки останній не зобов’язується таким договором до вчинення якихось дій – на боржника лише покладається обов’язок своєчасно повернути суму нібито наданої позики та сплатити проценти.

Домовленість сторін про новацію боргу у позикове зобов’язання, аналогічно договору позики, може бути як відплатною, так і безвідплатною. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України «позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України». Як бачимо з тексту закону, за загальним правилом договір позики передбачається відплатним. Оскільки новаційний договір є позиковим зобов’язанням, відповідно до нього застосовуються законодавчі норми гл. 71 ЦК України «Позика», окрім тих, що суперечать його сутності. Отже, припущення від платності правовідносин позики, передбачене ч. 1 ст. 1048 ЦК України можна поширити і на новаційні позикові відносини. У частині 2 ст. 1048 ЦК України встановлюється спеціальне правило, за яким договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін. Також презумпція оплатності позики не поширюється на випадок, коли позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Звідси випливає, що позичальник має право на отримання процентів від надання коштів у позику навіть у випадках, коли розмір таких відсотків не обумовлений. Виняток становлять договори, у яких сторони прямо передбачили, що укладений ними правочин є безоплатним, або якщо у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1048 ЦК України, сторони, навпаки, не обумовили розмір відсотків.

Висновки. На підставі викладеного необхідно зазначити, що в системі цивільних договорів існує окрема підсистема позикових зобов’язань. Вона складається з договору позики, його різновидів, інших кредитних зобов’язань та договорів так званого позикового типу. До останньої групи відноситься і договір про новацію боргу у позикове зобов’язання, що є самостійним договором у системі позикових зобов’язань і відрізняється від договору позики, кредитного договору та інших суміжних договірних конструкцій. У свою чергу позикою називаються будь-які правовідносини, за якими одна сторона передає іншій стороні гроші або речі, визначені родовими ознаками, з обов’язком останньої повернути ту ж саму кількість грошей або речей того ж роду та тієї ж якості. Таким чином, договір позики є універсальним кредитним правочином, положення про який можуть застосовуватися до всіх інших договірних позикових зобов’язань.

Підтвердженням того, що правовідносини новації боргу займають самостійне місце в системі позикових зобов’язань та відрізняються від договірних відносин позики, виступає правова характеристика зазначеної домовленості сторін. За своєю сутністю новаційний договір позики є консенсуальним, оскільки виникає на підставі попередніх домовленостей сторін, одностороннім, у зв’язку з тим, що лише одній із його сторін належать права, а на іншу покладаються тільки обов’язки, може бути відплатним або безвідплатним.