Поняття й особливості правового регулювання галузі вітроенергетики в Україні

 

Шевченко Д. В., здобувач

Запорізький національний університет, вул. Жуковського, 66, м. Запоріжжя, Україна

Статтю присвячено правовому регулюванню альтернативної енергетики в Україні. Проаналізовано розвиток, становлення, організаційно-правове регулювання сфери вітроенергетики. Розглядається енергетичний потенціал України та країн Європейського Союзу. Також висвітлено основні проблеми регулювання альтернативних джерел енергії й наведено приклади вирішення цих проблем.

Ключові слова: вітроенергетика, відновлювальні джерела енергії, альтернативна енергетика.

Однією з найважливіших і головних умов забезпечення всіх видів життєдіяльності суспільства є функціонування енергетичної галузі на належному рівні, оскільки гарантування енергетичної безпеки є основою для забезпечення національної безпеки.

У сучасних умовах розвитку енергетичної галузі істотно зростає проблема енергозабезпечення. Виробництво електроенергії в сучасних умовах здійснюється на основі традиційної енергетики. Цей вид енергетики засновано на використанні невідновлювальних джерел енергії, а саме нафти, природного газу, вугілля. Проте тут виникає проблема, оскільки запаси таких ресурсів є обмеженими, отже, цей вид енергетики не в змозі забезпечити сталий розвиток економіки як кожної окремої держави, так і світової економіки в цілому. Особливо актуальною така проблема є для держав, які не володіють необхідним ресурсним запасом невідновлювальних джерел енергії; до таких держав належить і Україна. Така ситуація призводить до залежності держав від імпорту необхідних ресурсів, що в результаті негативно впливає на їх економічну й енергетичну безпеки [1].

Використання традиційних джерел енергії ставить у нестабільне становище не тільки економічну й енергетичну безпеки, а й призводить до погіршення навколишнього природного середовища. Останнім часом стрімко набирає обертів розвиток використання альтернативних джерел енергії, оскільки відновлювальні джерела, на відміну від традиційних, не завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу. Використання відновлювальних джерел енергії зменшує залежність держав від імпортованих енергоносіїв, що в результаті сприяє підвищенню рівня енергетичної безпеки держави. Задля зміцнення екологічної й економічної безпеки на національному та глобальному рівнях в інтересах суспільства багато країн світу визнають пріоритетним шляхом розвитку функціонування енергетичної галузі – використання альтернативних джерел енергії [2].

Розвиток альтернативної енергетики в кожній із країн значною мірою залежить від ефективності правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері використання альтернативних джерел енергії.

В Україні зростає процес використання альтернативних джерел енергії, одним із найперспективнішим видів цих джерел є вітроенергетика. Вітроенергетика базується на тому, що працює за рахунок сили вітру, яка є невичерпною. Вироблення електроенергії у сфері вітроенергетики відбувається без використання хімічних процесів, що у свою чергу призводить до екологізації функціонування енергетичної галузі.

Протягом усього існування незалежної України відбуваються постійні зміни в правовому регулюванні відносин у цій сфері, проте й досі не збудована комплексна правова база, яка б змогла врегулювати всі види альтернативної енергетики в нашій державі.

Аналізуючи організаційно-правове регулювання в галузі альтернативної енергетики, треба брати до уваги ще й той факт, що Україна прагне долучитися до Європейського Союзу (далі – ЄС) на правах його повноправного члена. 18 березня 2004 р. було прийнято Закон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», відповідно до якого адаптація енергетичного законодавства визначена пріоритетною сферою [3]. Проте до сьогодні суттєвих змін українського законодавство не було; маємо на увазі, що законодавство України у сфері використання альтернативних джерел енергії досі не приведено у відповідність до вимог законодавства ЄС. Незважаючи на те, що наше законодавство ще не адаптовано до законодавства ЄС, проаналізувавши наші норми правового регулювання альтернативної енергетики й норми ЄС, можна дійти висновку, що основні напрями державної політики України та ЄС у сфері використання відновлювальних джерел енергії співпадають.

На сьогодні в Україні вже існує система правового регулювання електроенергетичної галузі, проте вона ще не достатньо розвинена й повна. Основними законодавчими актами є такі: Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. № 575/97 -ВР, який регулює відносини у сфері електроенергетики й визначає засади діяльності цієї галузі, положення якого доповнені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» від 20 листопада 2003 р. № 5485 -VI; Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії» від 10 квітня 2014 р. № 1197 – VII; Закон України «Про енергозбереження» від 1 липня 1991 р. № 75/94-ВР, що визначає соціальні, правові, економічні й екологічні основи енергозбереження; Закон України «Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 9 липня 2010 р. № 2480, що визначає правові й організаційні засади надання та використання земельних ділянок для розміщення об’єктів енергетики.

Для надання повної й детальної характеристики інституту альтернативної енергетики насамперед необхідно визначити, що саме розуміється під терміном «відновлювальні джерела енергії», тому що в законодавстві України стосовно цієї сфери використовується різна термінологія [4].

У Законі України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 р. використано такі терміни, як «нетрадиційні» й «поновлювальні» джерела енергії. Законодавець зазначає, що це джерела невичерпні, тобто вони існують постійно, час від часу з’являються в навколишньому природному середовищі. Вони виникають у формі енергетичних потоків Сонця, тепла Землі, вітру, океанів, річок, моря тощо [5].

Найбільш широко й детально питання, які виникають у сфері альтернативних джерел енергії, розкриваються в Законі