Поняття й особливості правового регулювання галузі вітроенергетики в Україні

Тепер хотілося б зробити акцент на економічній перевазі вітроенергетики. Використання енергії вітру можливе для будь-якої країні, а вироблення електроенергії із цього альтернативного джерела енергії не залежить від постійної зміни цін на викопне паливо, запаси якого невпинно скорочуються. Останнім часом вартість вітрових електроустановок, витрати на їх встановлення й обслуговування значно знизилися. У зв’язку з постійним розвитком і вдосконаленням цієї галузі витрати продовжуватимуть зменшуватися. Навіть кінцеві споживачі в змозі встановити невелику ВЕУ, це загалом можливо в тих країнах, де існують дотації й пільги на розвиток вітроенергетики. У США існує система стимулювання суспільства. Ця система полягає в тому, що споживач, який за рахунок вітрових електроустановок виробляє більше енергії, ніж здатен спожити, може продавати її в енергетичну мережу за підвищеним тарифом.

У зв’язку з розширенням світового ринку вітроенергетики значно впали ціни на енергію, що виробляється вітром. За останні 20 років щорічне вироблення електроенергії за допомогою сучасних ВЕУ стало в 180 разів більше. При цьому кіловат виробленої енергії подешевшав щонайменше вдвічі. Вітроенергетичні станції можуть конкурувати за економічними показниками з атомними й тепловими електростанціями, якщо вдало спланувати їх розміщення.

Також до переваг хочемо віднести й те, що вітер – це відновлювальне джерело енергії, тому можна не хвилюватися, що енергія може закінчитися. Плюсом є також те, що території розташування відрових турбін не створюють жодних перешкод для зайняття сільським господарством і випасом худоби, що в результаті може допомогти у виробництві біопалива.

На думку Г. Д. Джумагельдієвой, одним із найефективніших видів стимулювання альтернативної енергетики в Україні є цільове фінансування наукових розробок у цій сфері, а також їх впровадження, яке може реалізуватися як державою, так і суб’єктом господарювання. Науковець виокремлює дві форми фінансування:

пряме, яке полягає в розміщенні державних замовлень на науково -дослідні й дослідно- конструкторські роботи, інвестування тощо;

опосередковане – надання кредитів на пільгових умовах, державних гарантій, податкових пільг для розробки відповідних проектів або для суб’єктів господарювання, які їх впроваджують [12].

Чинним законодавством нашої держави передбачена комплексна модель державного фінансування, яка поєднує в собі пряму й опосередковану форми. Проте реалізація цієї комплексної моделі державного фінансування альтернативної енергетики не є ефективною, оскільки нині відсутня система взаємозв’язку між окремими положеннями нормативно -правових актів, які регулюють альтернативну енергетику в Україні.

Сьогодні, як зазначає Г. Д. Джумагельдієва, більш актуальним є використання опосередкованого фінансування альтернативної енергетики у вигляді запровадження механізму стимулювання розробників відповідних проектів і замовників наукової продукції [12].

Для розвитку вітроенергетики в Україні необхідно слідувати досвіду наших сусідів і розробити свою національно-енергетичну політику, яка полягала б, по-перше, у вдосконаленні нормативно-технічної бази; оновленні й систематизації законодавчої бази альтернативної енергетики в Україні. По-друге, потрібно створити систему стимулювання діяльності в цій галузі. Стимулювання вітроенергетичної галузі України повинно стосуватися споживачів енергії, яке повинно полягати в наданні пільгових кредитів на встановлення обладнання. Також стимулювання повинно стосуватися виробництва обладнання, яке полягатиме в конкурентних умовах функціонування виробників. І останнє, де повинна проходити програма стимулювання, – це вироблення енергії як домашніми вітряками, так і промисловими.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що для більш активного залучення інвесторів для розвитку альтернативної енергетики, зокрема вітроенергетики в Україні, потрібно врегульовувати це питання не тільки на загальному рівні, а більш детально визначати окремий вид альтернативної енергетики. Для розвитку вітроенергетики в Україні потрібне детальне вивчення цієї сфери науковцями, необхідна систематизація аналізу на доктринальному рівні. Першочергове завдання органів нормотворчості – розроблення певних програм урегулювання питань, які виникають у суб’єктів господарювання в цій сфері. Дуже важливим є поєднання наукових досліджень і робіт правотворчості для створення окремих законів для регулювання кожного альтернативного виду енергетики.

Після виконання всіх вищевказаних завдань законодавець повинен проаналізувати можливість розроблення та створення енергетичного кодексу України, у якому були б висвітленні всі види альтернативної енергетики окремо один від одного.

Пріоритетним напрямом дослідження є аналіз забезпечення екологічної безпеки та зменшення техногенного впливу на довкілля.