Порівняльний аналіз господарського та цивільного процесу. Розробка проекту апеляційної скарги на рішення господарського суду першої інстанції

Позов про існування певних правовідносин між сторонами буде позитивним, а про визнання відсутності їх - негативним.

Позови перетворювальні спрямовані на зміну або припинення правових відносин (ст. 6 ЦК). Це позови про виділ частки з спільного майна, припинення договору найму жилого приміщення, розірвання шлюбу тощо. В юридичній літературі цей вид позовів називається ще конститутивним і до їх складу включаються: перетворювальні, які спрямовуються на здійснення через суд перетворювальних повноважень; позови про рішення, які замінюють волевиявлення обох сторін в спорі або тільки боржника; позови, в яких конститутивні дії виступають як елементи рішення. Заперечуючи наявність перетворювальних позовів, оскільки закон не наділяє суд нормотворчою діяльністю, одні автори допускають їх існування не як самостійного виду, а складової частини (підвиду) позовів про визнання. На думку інших, вони можуть бути також підвидом позовів про присудження, наприклад, позови про зміну періодичних платежів (ч. 4 ст. 231 ЦПК). Позови про виключення майна з опису спрямовані не на перетворення правовідносин, а на визнання за особою права на певне майно і виключення його з опису. А поділяючи спільне майно, суд не виконує перетворювальних дій, а визнає право за конкретною особою на певне майно і присуджує відповідача передати його позивачу. Отже, позови, які в юридичній літературі називаються перетворювальними, можуть бути віднесені до позовів про визнання або присудження і тому немає потреби виділяти їх в самостійний вид. Питання це суто теоретичне і для практики не має значення. Але деякі позови, що відносяться до цієї групи, мають істотну вагу для порушення судової діяльності на захист прав громадян і організацій. До них відносяться позови про розірвання договорів підряду, оренди, купівлі-продажу та інші.

Класифікацією позовів за змістом на види не завжди досягається можливість розкриття особливостей всіх позовів, в зв'язку з чим позови можуть бути класифіковані залежно від характеру спірних відносин та в складі окремих правовідносин. Така систематизація допомагає виявити причини спорів і ефективність забезпечення правового регулювання в окремих галузях суспільних відносин, необхідність його зміни і вдосконалення

Позов в господарському процесі - це письмова заява:

1)підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи (у тому числі іноземної), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, яка подається з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів;

2)прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

3)рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Для того щоб позов виконав роль засобу порушення судової діяльності, він повинен мати визначені складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідиуалізують позов. По них проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін в арбітражному процесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів): предмет, підстава та зміст.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення. Ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, провадиться класифікація на окремі категорії справ. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може прохати суд винести рішення: про визнання прав; про відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; про присудження до виконання обов'язку в натурі; про компенсацію моральної шкоди; про припинення або зміну правовідносин; про стягнення з особи, яка порушила право завданих збитків, а у випадках передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом. Ст. 6 Цивільного кодексу України

Так, в роз'ясненні ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів” від 12.05.95 р. № 02-5/451 говориться про те, що особа вправі звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним рішення державних податкової інспекції, або об'єднати цю вимогу з позовом про повернення стягнутої суми (ст. 58 Господарського процесуального кодексу), а також звернутися до господарського суду з заявою про визнання розпорядження державної податкової інспекції про безспірне стягнення грошових сум таким, що не підлягає виконанню. Прохання позивача про присудження, визнання чи перетворення визначених правовідносин і є змістом кожного позову.

Усі елементи позову знаходяться між собою