Правові системи

обов'язки, правову діяльність і правовідносини, правосвідомість і культуру, правову ідеологію та ін.

Пізнання сутності і ролі правової системи потребує широкого підходу до розуміння правових явищ з урахуванням всієї їх багатоманітності та аспектів взаємодії, а також з урахуванням властивостей правових явищ стосовно людини, держави і суспільства.

Наша правова система формувалася століттями і продовжує безперервно розвиватися. Незважаючи на багаторічний термін існування незалежної держави, правова система знаходиться ще в стадії перехідного періоду. Правосвідомість народу України сформувалась у соціалістичному середовищі. Проте з прийняттям Конституції Україна почала відходити від соціалістичного життя і почала відкрито формувати свою власну незалежну правову систему. Але слід сказати, що радянська влада і правові переконання того часу залишили свій слід, який буде впливати на розвиток правової системи України.

Розвиток і зміцнення Української держави, її прямування до Європи нерозривно пов'язане з формуванням національної правової системи, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку.

Запровадження у вітчизняну правову систему міжнародно-правових стандартів передбачає вивчення закономірностей розвитку світової правової системи, окремих правових сімей, національних правових систем з урахуванням національних традицій, менталітету, позитивних напрацювань українських вчених – юристів.

Основою модернізації правової системи, фактором демократизації соціуму виступає основоположний нормативно-правовий акт України – Конституція, який має найвищу юридичну силу, визначає демократичний вектор розвитку держави, суспільства, правової системи.

Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є правовою, демократичною, соціальною державою, встановлення на рівні Основного Закону держави пріоритету людини (не особа для держави, а держава для особи) закріплення положення щодо рівності громадян, природності і невід'ємності прав і свобод людини – все це правові орієнтири для розвитку правової системи України.

У розвитку правової системи були зроблені великі досягнення, але поряд з ними стоїть така проблема як ефективність законодавства: діють застарілі нормативні акти, між діючими актами існують протиріччя, що порушує системність законодавства. Чимало нормативних актів – неефективні, відсутня належна стабільність законів. Є визнаним факт, що у визначенні загальної стратегії розвитку України були допущені прорахунки, пов'язані із недосконалістю соціальної складової реформ, недооцінкою економічної ролі держави. Також є перешкодою у розвитку правової системи правова культура суспільства, а вона у нас не дуже висока. Своїм ставленням до права ми показуємо свою правову культуру.

Створення сучасної ефективної правової системи, що покликана забезпечити розвиток України як розвинутої, демократичної соціально-правової держави, потребує подальшої розробки відповідної теоретичної моделі. Така модель має ґрунтуватися на найновіших досягненнях світової та вітчизняної наукової думки, враховувати всю сукупність передумов і орієнтирів пошуку, шляхів та механізмів подальшого реформування суспільства, розвитку оновленої правової системи.

У нас ще є можливість удосконалити нашу правову систему, позбутися прогалин у законодавстві. Щоб цього досягти потрібно вирішити ряд проблем.

По-перше: ефективність законодавства. Проблема повинна вирішуватись за такими аспектами:

1) зміст нормативно-правового акта повинен відповідати основним напрямам розвитку суспільства;

2) закон повинен відповідати реальним умовам життя;

3) законність нормативно-правового акта, тобто відповідність Конституції України та іншим актам;

4) закони мають бути правовими, тобто відповідати принципам демократії і соціальної справедливості, нормам моралі;

5) відповідність закону розвиткові правової системи загалом, її взаємозумовленість з економічною, політичною та соціальною системами;

6) право може і повинне бути визначене.

По-друге: подолання правового нігілізму. Правовий нігілізм – це загальне негативне ставлення до права, законів, нормативного порядку. З такими антиправовими настановами потрібно боротися. Треба виховувати в людях правову культуру, повагу до законодавства і права загалом.

По-третє: взаємозв’язок правової системи та держави. Правова система повинна чітко реагувати на прояв двох полярних тенденцій. З одного боку, є тенденція до певної стандартизації державної формотворчості – ті моделі чи форми, які існують в найбільш розвинутих демократичних країнах механічно запозичаються без урахування національної специфіки. З іншого боку існує тенденція до збільшення різноманіття форм державного устрою, з’являються національно-специфічні моделі, що є наслідком адаптації загальновизнаних взірців до специфічних умов будь-якої конкретної держави.

По-четверте: гендерно-чутлива політика. Гендерна рівність – складова загального принципу рівності як основи демократичного устрою держави та суспільства. В цьому принципі виключається дискримінація за будь-якою ознакою: раси, кольору шкіри, релігії, соціального статусу.

Ця проблема, безумовно, потребує повного викоренення, адже згідно Конституції України усі люди є вільними у своїх гідності і правах. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, майнового стану або іншими ознаками.

Крім перерахованих проблем існують ще і багато інших, які заважають гармонійному розвитку правової системи України. Звичайно не можливо вирішити всі проблеми одразу, але потрібно робити все щоб ситуація не погіршувалася.

Правова система повинна формуватися не лише органами державної влади, а й за участю всієї громадськості. Правова система в Україні повинна виступати “терезами”, які б утримували державу від порушення та утиску прав людини. Тоді вона буде найбільш ефективною і буде виникати менше суперечностей стосовно неї.

Попереду в нас довга дорога і від нас залежить в яку сторону ми повернемо на роздоріжжі. Якою ми побудуємо нашу державу, яка буде діяти в ній правова система залежить саме від нас. Незалежно від результату діяльності органів державної влади, нашою метою повинно бути прагнення до кращого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АлексеевС. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1996. – 246 с.
2. Алексеев С. С. Право на пороге нового тисячелетия. – М. : Статут, 2000. – С. 57.
3. Алексеев С. С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М. : Норма, 1998. – с. 463.
4. Аналіз видатків на утримання органів державного управління України в 1994 – 1999 роках. – К., 2000. – Вип. 4. – С. 5 – 6.
5. Кучма Л. Д. Україна – не Росія. – М. : Время, 2003. – 560с.
6. Теория государства и права: курс лекций. / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М., 2000. – С. 497-498.
7. Нагребельний В. П. Законодавча техніка та ефективність правотворення в Україні //Часопис Київського університету права. – 2003. – № 3. – С. 5.
8. Оніщенко Н. М. Правова система і держава в Україні. К., 2002, с. 87.
9. Оніщенко Н. М. Юридична газета. №18 (78), 28 вересня 2006 р. – С. 45.
10.  Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. Посібник – 5-те видання. – К. : Атака, 2001. – С. 117.
11.  Синюков В. Н. Российская правовая система. – М., 1994. – С. 19.
12.  Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. З рос. – Харків: Консул, 2001. – С. 238 – 239.
13.  Скакун О. Ф. Правова система України на правовій карті світу. – Х. : Еспада, 2004. – 454 с.
14.  Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування //Право України. -1998. – № 1. – С. 3.
15.  Становлення і розвиток правової системи України: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково – практичної конференції. -К. : Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 216 с. 122
16.  Правовые системи стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. Сухарев Л. Я. – М. : Норма. 2001. – С. 684 – 685.
17.  Тихомиров Ю. А. Правовая система развитого соцыализма // Сов. Государство и право. – 1979. – С. 223.

     18. http: //bibliofond. ru/view. aspx? id=440099