Предмет і метод економічної теорії

Подальший розвиток уявлень про підприємця і його діяльність було зроблено вже в XX ст. Так, англійський економіст Ф.Хайек та американський економіст Л.Мізес, по суті, синтезують усі риси підприємця, які вже були раніше визначені. Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином: а) як завойовника, оскільки він духовно розкріпачений, ба- гатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю; б) як організатора, який уміє об’єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей; в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

Узагальнене визначення підприємницької діяльності, як вона реалізується через головного суб’єкта цієї діяльності — підприємця, дають і автори відомого підручника «Економікс» К.Макконнел і С.Брю. Вони виділяють чотири основні функції, через які підприємець реалізує свою підприємницьку діяльність:  1) він ініціює об’єднання всіх факторів виробництва (капітал, земля,  праця)  для  здійснення  виробництва  товарів  чи  надання  послуг  з  метою  отримання прибутку; 2) у зв’язку з цим підприємець бере на себе відповідальність за прийняття рішень у процесі підприємницької діяльності; 3) оскільки прибуток підприємця залежить від того, як і за якими цінами він продасть свій товар, то він приречений постійно бути новатором, шукати нові форми виготовлення продукції; 4) включаючи в підприємницьку діяльність власний капітал, а часто й капітал своїх компаньйонів або кредиторів, підприємець бере на себе всі ризики, пов’язані з ринком.

Дуже схожим є визначення підприємницької діяльності, яке зафіксовано в Законі України

«Про підприємницьку діяльність» (1991 р.), де ця діяльність пов’язується з ініціативною, самостійною, системною, на власний ризик здійснюваною діяльністю з виготовлення товарів, їх продажу, виконанню робіт або наданню послуг з метою отримання прибутку.

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт. Об’єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Розглянемо співвідношення понять «бізнес» та «підприємництво». Термін «бізнес» ширше використовується  за  кордоном.  Вітчизняна  наука  частіше  вживає  термін  «підприємництво».

 

Бізнесмен — людина, що має свою справу. Часто таких людей називають підприємцями. Але в наукових виданнях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запроваджувати нові форми організації виробництва та збуту,   віднаходити   нові   ресурси   та   їхні   комбінації,   свідомий   ризик   тощо.   Із   зміною технологічного способу виробництва економічна поведінка підприємців змінюється. Перехід від індустріальних до інформаційних технологій зумовлює перехід підприємницької діяльності від класичної до інноваційної моделі.

 

Таблиця6.1.Порівняльнахарактеристикакласичноїтаінноваційноїмоделей підприємництва

 

ПоведінкаКласична (прирісна)

модель підприємництваІнноваційнамодель

підприємництва

Мета

підприємницької діяльностіМаксимізація доходуОптимізація потенціалу дохідності

Засоби

досягнення метиЗастосуванняпідхо-

дів, вироблених на основі попереднього власного досвідуЗастосуваннянових,нетрадиційних

підходів, пошук нових ресурсів та їх комбінацій, нових систем управління, за- охочення тощо

Варіантність

дійОдноальтернативність

зурахуваннямминулого досвідуБагатоальтернативність,творчий

пошук перспектив

Ставлення

до ризикуМінімізація ризикуУсвідомлений ризик з балансуванням

сукупності ризикових варіантів

Реакціяна

змінив економічному середовищіРеакція  на  зміни,  що

відбулися, стали фактомПрагнення   передбачити   виникнення

проблем та знайти засоби пристосування до них (якщо їх настання не можна попередити) і застосування превентивних засобів для запобігання небажаних наслідків

Система

заохоченьЗаохочення

стабільності та ефективностіЗаохоченнятворчості,новаторства,

ініціативи

 

Типи підприємців у сучасній економіці: 1) підприємці — власники підприємства (капіталу) або співвласники; 2) підприємець-орендар, який купує на певний час право користування землею, приміщенням тощо; 3) підприємець-менеджер, що спочатку не володіє часткою власності, а отримує її лише згодом, — це стимулює його до ефективного управління чужим капіталом.

Підприємництву характерні такі засади: 1) орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів; 2) прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим; 3) максимальне використання конкурентних переваг; 4) дотримання принципів ділової етики; 5) постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування де- мократичних традицій.  Ознаками підприємництва як економічної діяльності є самостійність; новаторство;  ініціатива;  творчість;  схильність  до  ризику;  економічна  та  соціальна відповідальність; масштабність мислення; діловитість.

Підприємницька діяльність виконує певні функції, які в узагальненому вигляді можна звести до таких.

Соціальна функція, суть якої полягає в сприянні реалізації соціальних цілей суспільства. Ці цілі полягають у забезпеченні матеріального добробуту громадян, досягненні безпеки існування суспільства й створення перспектив для економічного зростання суспільного виробництва.

Організаторська функція. Вона полягає в тому, що підприємницька діяльність обов’язково

 

пов’язана з мобілізацією ресурсів, здійсненням організації їх використання і постійним пошуком оптимальних варіантів їх використання. Останнє реалізується саме через те,