Предмет і метод економічної теорії

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький та інституційний. Підприємницький тип монополізму пов’язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва. Інституційний тип монополізму пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників. Йдеться про неоднаковий режим оподаткування,  субсидії  або  привілеї  з  боку  держави,  пільговий  доступ  до  виробничих  і фінансових ресурсів тощо. Отже, держава створює неоднакові правила «ринкової гри» для різних учасників. Такий тип монополізму існував ще на ранніх етапах розвитку капіталізму. Так, голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією. Ці дві компанії існували у формі акціонерних товариств.

Конкретною формою монополізму є монополія. Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

За характером монополії поділяють на три типи. 1.Монополія окремого підприємства. Досягти монополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко. 2. Монополія як угода. Поширеним шляхом створення монопольного становища є угода декількох

 

могутніх фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фронтом», зводять нанівець конкурентну боротьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах. 3. Монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції.

За  причиною  виникнення  розрізняють  природну,  адміністративну  та  економічну монополію.

Природна  монополія  виникає  внаслідок  об’єктивних  причин.  Вона  відбиває  ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива  або  небажана,  бо  при  входженні  в  галузі  інших  фірм  затрати  на  виготовлення продукції зростуть. Причиною є «економія від масштабу» — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугах зв’язку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільні.

З природними монополіями тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичним прикладом такого виду монополій виступає алмазний синдикат «Де Бірс». Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика, регулюється державою.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого — це організаційні  структури  для  державних  підприємств,  коли  вони  об’єднуються  і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний суб’єкт господарювання і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш монополізованих структур. Більше того, існувала абсолютна монополія самої держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва.  Державний  монополізм  є  найбільш  небезпечним  і  руйнівним  для  економічних систем.

Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне  становище  на  ринку.  До  нього  ведуть  два  основні  шляхи.  Перший  полягає  в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидкий — базується на процесах централізації капіталу.

Історично першими організаційними формами економічних монополій були картелі, синдикати та трести.

Картель — це об’єднання декількох  підприємств однієї сфери виробництва,  учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат  —  це  об’єднання  низки  підприємств  однієї  галузі  промисловості,  учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

Трест — це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, вироб- ничу і комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту.

В  наші  дні  картелі,  синдикати,  трести  втратили  своє  значення й  у  чистому  вигляді майже не зустрічаються.

В   сучасних   умовах   на   основі   диверсифікації   капіталів   створюються   нові   форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

 

Багатогалузевий концерн — це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль.

Конгломерат — це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства