Предмет і метод економічної теорії

 

Водночас важливо зазначити, що прискорення науково-технічного прогресу, ускладнення виробничих технологій, безперервне генерування інновацій як визначальні чинники сучасного економічного розвитку успішних країн підривають основи класичної теорії обороту капіталу. Наголошуючи на принциповій зміні ролі фактора часу в інформаційному суспільстві, сучасні дослідники звертають увагу на розмивання чіткої межі між основним та оборотним капіталами. Свідченням цього є зростання тривалості виробничого циклу в літако-, судно-, ракетобудуванні; яке продовжує життєвий цикл оборотного капіталу у цих галузях триває 2—3 роки. Водночас деякі види виробничого обладнання (комп’ютери, факси, ксерокси тощо) внаслідок швидкого морального зносу також функціонують 2—3 роки, що призводить до суттєвих змін у поділі витрат на капітальні та поточні.

Відповідно до схеми кругообороту час обороту промислового капіталу має таку структуру:

1)   час   обігу:   придбання   та   доставка   обладнання,   сировини,   матеріалів;   укладення контрактів з найманими працівниками;

2) час виробництва: перебування засобів виробництва у виробничих запасах, робочий період (безпосереднє функціонування засобів виробництва), перерви у робочому періоді (технологічні, організаційні, адміністративні);

3) час обігу: реалізація виробленої товарної продукції та перебування її у товарних запасах. Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу,

адже це збільшує масу і підвищує норму прибутку.З урахуванням швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду:

П' = (П/К) • n • 1 0 0 % ,

де П' — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина авансового капіталу; п —

кількість оборотів авансового капіталу за рік.

Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально- речових елементів відбувається у формі амортизації. Амортизація (від лат. amort — безсмертя або amortisatio — погашення) — термін, що використовується у двох значеннях: 1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування; 2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування основного капіталу — це втрата споживчої вартості  (а отже і вар- тості) засобів праці. Воно відбувається: 1) у процесі виробничого споживання його елементів, 2) а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу. Втрати від фізичного зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів. Однак з часом можливості подальшої експлуатації засобів праці у зв’язку з погіршенням їхніх техніко-експлуатаційних властивостей поступово втрачаються.

Матеріально-речові елементи основного капіталу можуть зазнавати також морального зношування, зумовленого науково-технічним прогресом. Моральне зношування основного капіталу  —  це  втрата  вартості  засобів  праці  при  збереженні  їхньої  фізичної придатності.Моральне зношування основного капіталу — техніко-економічне старіння його елементів,  що  виявляється  у  втраті  доцільності  їхньої  подальшої  експлуатації  через  появу дешевих або досконаліших засобів праці. Розрізняють моральне зношування першого та другого видів. Моральне зношування першого виду зумовлене здешевленням елементів основного капіталу внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють машини та облад- нання подібні до тих, які використовується на діючих підприємствах. Цей вид зношування не викликає потреби в негайній заміні старої техніки на нову, але свідчить про необхідність ак- тивнішого використання наявного обладнання. Моральне зношування другого виду зумовлене винайденням нових, ефективніших за наявні засобів праці, застосування яких покращує якісні характеристики  та  здешевлює  продукцію,  що  випускається.  Така  форма  морального  зносу підриває конкурентоспроможність підприємств і потребує заміни діючого застарілого обладнання до закінчення терміну його фізичного зношування.

 

Амортизаційне відрахування — щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Водночас вони виступають джерелом відшкодування зношування основних засобів, утворюючи фінансові передумови для інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва.

Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою

Ар = К / t

де Ар — річна амортизація; К — вартість основного капіталу; t — термін (кількість років)

служби основного капіталу.

Загальна сума грошей, призначена для відшкодування вартості зношеного основного капіталу, утворює амортизаційний фонд. Амортизаційний фонд — грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зношування.

Норма амортизації — виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

А' = (А / К ) • 100 % ,

де А' — норма амортизації; А — сума амортизаційних відрахувань за рік; К — вартість авансованого основного капіталу. З урахуванням затрат на ремонт обладнання та ліквідаційної вартості основного капіталу