Предмет і метод економічної теорії

Наприклад, диференційна гірнича рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірнича рента існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні копалини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.

Екологічна рента — це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими  екологічними  умовами.  На  її  величину  впливають  якість  природного  середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.

Туристична рента — це дохід, який отримує власник туристичних ресурсів. Туристичні ресурси — це природні, історичні й соціально-культурні фактори, здатні задовольнити духовні потреби людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.

Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, підприємці тощо).

Економічна рента. У сучасній світовій літературі використовують термін «економічна рента», який є більш широким поняттям, ніж земельна рента. В загальноекономічному розумінні економічна рента — це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена, тобто пропозиція якого нееластична. При такому визначенні економічної ренти інші види рент, в тому

 

числі і земельна, виступають різновидами економічної ренти. Економічну ренту отримують і власники людського ресурсу — талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топ-моделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс. Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.

 

3. Підприємництво в аграрній сфері та аграрна політика держави. Ринок землі.

 

В умовах ринкової економіки земля не лише здається в оренду, а є об’єктом купівлі- продажу, отже, має ціну. Метою купівлі землі є: 1) виробництво сільськогосподарських продуктів;

2) видобуток корисних копалин; 3) забудова; 4) спорудження автомагістралей; аеропортів тощо.

На відміну від інших товарів, земля — особливий товар, продукт природи, а не праці, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, — ренті. Ціна землі — це дисконтований потік її доходу (ренти). Дисконтування — це метод визначення поточної вартості (ціни) будь-якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибутку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше кажучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхідно заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати бажаний результат. Щоб визначити теперішню цінність капітального блага, необхідно здійснити операцію дисконтування. Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (ренти), а ставка позичкового відсотка дорівнює і, то поточна ціна (Р) ділянки визначатиметься за формулою

 

Р = ( R / і ) ∙100%.

 

Власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною до банку, принесе йому річний дохід у вигляді процента не нижчого від того, який він одержував би у формі ренти. Фактично ціна може коливатися не тільки від маси ренти і норми позичкового відсотка, а і від вартості освоєння і поліпшення землі, співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економіки тощо.

Пропозиція  землі залежить  від багатьох  факторів,  які  сумарно  можна звести  до  двох: якість або родючість землі та місцезнаходження ділянки. Пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною. Фіксований (у конкретний час) обсяг сукупної пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсолютно нееластичну. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю.  Попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати , що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.

Сам  по  собі  ринковий  механізм    не  виключає  спекуляцію  землею.  Але  у  розвинутих країнах є певний досвід її обмеження. Так, у Великобританії різниця щодо ставки податку між проданою і придбаною землею коливається в межах від 15 до 75 %, що робить перепродаж землі економічно невигідним. Скажімо, якщо ціна на землю за якийсь період зросла і той, хто її купив з метою перепродажу, хоче це зробити, то він буде змушений з цієї ціни заплатити 20 % ПДВ, 30 % податку на прибуток та 10 % інших платежів, що призводить до того, що 60 % усієї суми перейде до держави, що й робить перепродаж землі невигідним.

Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі є : 1) суспільство в цілому в особі держави; 2) сільськогосподарські підприємства, кооперативи, товариства, селянські спілки; 3) індивідуальні виробники сільськогосподарської