Предмет і метод економічної теорії

Для підприємця процес використання робочої сили є водночас процесом функціонального відчуження й інших ресурсів (землі та капіталу), тоді як найманому робітникові байдуже, скільки для підприємця коштує використання всіх інших економічних ресурсів. Його інтерес полягає лише у можливості компенсувати затрати своїх фізичних і розумових здібностей, можливість не втратити здатність до найманої праці в майбутньому, а також можливість утримання сім’ї тощо. Іншими словами, йдеться про відтворення робочої сили або здатності до найманої праці. Оскільки сам працівник є носієм цієї здатності, то відтворення її можливе тільки через відтворення самого працівника. Тому затрати на відтворення здатності  до праці за своїм змістом є затратами на товари та послуги, споживання яких забезпечує відтворення самого робітника з його здатністю до найманої праці.

Час використання робочої сили має перевищує час, необхідний для її відтворення. Це передбачає, що протягом однієї частини робочого дня працівник створює вартість, еквівалентну вартості його робочої сили, а протягом другої — надлишок вартості, який привласнюється підприємцем і забезпечує йому додаткову вартість у формі прибутку.

Маржиналістська теорія функціонального розподілу доходів. Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме: 1) власниками економічних   ресурсів   у   ринковій   економіці   є   домогосподарства;   2)   є   чотири   фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів: земля створює ренту; капітал (інвестиційні ресурси) — процент;  праця — заробітну плату; здатність до підприємництва — підприємницький дохід,  нижньою  межею  якого  є  нормальний  прибуток;  3)  величина  доходу  на  кожний  із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми; 4) такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, такі для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.

Розглянемо ближче зміст цього механізму в цілому.

Насамперед слід звернути увагу на те, що економічним механізмом розподілу в ринковій (капіталістичній) економіці є ціна ресурсу, яка визначає величину доходу. Ціна на ресурси за умов досконалої конкуренції визначається співвідношенням попиту і пропозиції. А попит і пропозиція на ресурси та рівень цін на ринку ресурсів є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів.

Наприклад, попит на програмістів визначається рівнем попиту на програмне забезпечення галузей економіки та домогосподарств. До того ж усі економічні ресурси використовують в один

 

час, і обсяг попиту на кожний з факторів залежить не тільки від рівня цін на певний ресурс, а й від рівня цін на інші фактори. Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг.

Це означає, що підприємець визначає, як йому вигідніше вчинити: найняти більше працівників чи збільшити обсяг фізичного капіталу залежно від величини граничного продукту, що забезпечуватиме приріст кожного з факторів на одну одиницю. Зокрема, підприємець буде збільшувати чисельність найманих працівників до тих пір, поки грошова оцінка граничного продукту праці (її гранична дохідність)  перевищуватиме ставку заробітної плати.

Маржиналізм визначає ресурс «земля» як природний фактор, необхідний для виробництва продуктів, а «капітал» (споруди, будівлі, устаткування) як такий, що вироблений та нагромаджений у минулому, а використовуються зараз для виробництва нових товарів та послуг. Земля і капітал як економічні ресурси можуть бути продані, а можуть здаватись у користування на певний час за плату. У першому випадку має місце соціальне відчуження факторів, яке передбачає зміну їх власника, у другому — функціональне відчуження, що не передбачає зміни власника. Воно ґрунтується на зміні користувача певних ресурсів й означає продаж не ресурсів, а права на користування послугами, які надаються завдяки використанню певних ресурсів. Купівля землі і капіталу передбачає плату (ціну) за придбання цих ресурсів у власність на невизначений час. Купівля права на користування послугами землі та капіталу реалізується через таку ціну, яка набуває форми ренти і процента.

Рента  (від  лат.  reddo)  в  перекладі  означає  «повертати,  сплачувати».  У  сучасному розумінні цей термін означає дохід від землі, який регулярно отримують їх власники, не займаючись підприємницькою діяльністю. Часто замість терміну рента використовують термін орендна плата. Земельна рента визначається граничним продуктом землі. Це означає, що фірма буде збільшувати обсяг використання цього фактора доти, доки вартість граничного продукту від нього не зрівняється зі ставкою орендної плати.

Якщо ж продаються на ринку ресурсів не послуги, а сам ресурс «земля», то ціна землі залежить: а) від поточної вартості її граничного продукту; б) від вартості її граничного продукту в майбутньому.  Це  означає,  що  ціна  землі  є  дисконтованою  поточною  земельною  рентою. Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величині земельної ренти й обернено пропорційна величині процентної ставки. Це означає, що власник землі продасть її за ціною, яка не повинна бути меншою, ніж відсоток, який він отримає, альтернативно розмістивши виручений від продажу грошовий капітал (у цьому випадку на рахунку в банку).

На відміну від землі, фізичний капітал, як фактор виробництва, створюється самою економічною системою, внаслідок чого його пропозиція є еластичною. В теорії К. Маркса прибуток (дохід на капітал) поділяється на підприємницький дохід (дохід функціонального капіталіста) та позичковий відсоток