Предмет і метод економічної теорії

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

182

Мова:

Українська

Оцінка:

(дохід позичкового капіталіста). На відміну від цього, сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що за сучасних умов, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як процент грошового капіталу. Якщо, приміром, річна ставка дорівнює 8 %, а загальна вартість капітальних благ оцінюється в 1 млн. грн, то річний дохід на капітал, відповідно, становитиме 80 тис. грн. Норма доходу від фізичних та фінансових активів має тенденцію до вирівнювання, утворюючи таким чином єдину ринкову ставку відсотка. В класичній економічній теорії вважається, що вона визначається попитом фірм на інвестиційні ресурси та пропозицією заоща- джень домашніми господарствами. Графічна точка перетину кривих пропозиції заощаджень та інвестиційного попиту є рівноважною ставкою відсотка.

На практиці, власниками фізичного капіталу виступають підприємства, які використовують його у процесі виробництва. Саме підприємства одержують дохід на капітал, який потім в певному обсязі різноманітними шляхами переходить до домогосподарств. Проте самі підприємства належать домашнім господарствам. На цій підставі в маржиналістській концепції припускається, що власниками усіх ресурсів, зокрема і капіталу, є домогосподарства, які пропонують їх фірмам. Таким чином, в цій теорії первинний процес формування факторних

доходів здійснюється на ринку ресурсів.

В маржиналістській економічній теорії дохід підприємця є платою за його організаційну та управлінську діяльність, новаторство і ризик. Винагорода, яку він отримує, набирає форми підприємницького доходу. Нижньою межею цього доходу є нормальний прибуток. Нормальний прибуток визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від можливих альтернативних варіантів використання здібностей підприємця, тобто це альтернативні, або неявні, затрати. Отже, нормальний прибуток є елементом затрат. Перевищення підприємницького доходу над нормальним прибутком утворює економічний прибуток. Економічний прибуток — це чистий прибуток, який залишається після вилучення з виторгу від реалізації всіх затрат, зокрема і нормального прибутку. Економічний прибуток — це власність підприємця, але він використовує його не тільки для особистих цілей, а й спрямовує на розвиток виробництва, вирішення певних соціальних проблем тощо.

3.Заробітна плата: сутність, форми та системи

Заробітна плата реалізує свою сутність через ті функції, які їй притаманні. Серед найважливіших слід назвати:

 відтворювальну функцію, пов’язану з тим, що заробітна плата повинна забезпечувати повне відновлення здатності людини до праці;

 стимулюючу, яка полягає в тому, що заробітна плата виступає дуже сильним важелем в арсеналі трудової мотивації;

 соціальну функцію, яка полягає в тому, що рівень заробітної плати встановлюється на ринку, а це постійно залучає робітника до все більш широкого його включення у сферу трудових відносин і всю сукупність соціально-економічних відносин сучасного суспільства.

Заробітна плата поділяється на номінальну та реальну. Цей поділ започаткував ще Д.Рікардо, який виділяв номінальну заробітну плату, як її грошовий вираз, та дійсну заробітну плату, під якою розумів кількість праці, необхідної для створення тієї сукупності матеріальних благ, на які робітник витрачає свою зарплату. У сучасних умовах поділ на номінальну та реальну заробітну працю є загальноприйнятим. Під номінальною фахівці розуміють суму грошей, отриману робітником за певний термін (годину, день, місяць тощо). Реальна заробітна плата являє собою сукупність товарів та послуг, які можна придбати за умови існуючих цін на номіна- льну заробітну плату. Відповідно, номінальна ставка заробітної плати (W) визначається сумою грошей, отриманою найманим працівником за годину, робочий день чи тиждень. Реальна ставка заробітної плати (W/P) визначається величиною номінальної ставки, поділеній на рівень цін на споживчі товари.

Між номінальною та реальною заробітною платою існує залежність, яка за певних умов (наприклад, за незмінних цін) полягає в збільшенні реальної заробітної плати при зростанні номінальної. Але в умовах дії інших чинників (наприклад, зростання цін) їх взаємодія може бути іншою. Скажімо, зростання номінальної заробітної плати може супроводжуватись падінням реальної.

Динаміка зміни реальної заробітної плати є надзвичайно важливим показником розвитку суспільного виробництва і, зокрема, відносин розподілу. В цьому процесі в розвинених країнах важливе місце посідають профспілки, які на ринку праці відстоюють економічні інтереси найманих працівників.

У післявоєнний період в США та багатьох західноєвропейських країнах мало місце зростання реальної заробітної плати. Це було пов’язано з багатьма конкретними умовами. Серед них слід виділити зростання заробітної плати у зв’язку зі збільшенням вартості робочої сили, яке було зумовлено підвищенням загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівня найманих робітників, зростанням їх потреб. У цьому напрямі діє також підвищення інтенсивності праці, а також успіхи профспілок у відстоюванні інтересів найманих працівників.

Однак реальна заробітна плата може мати і тенденцію до зменшення, а за певних умов і до досить суттєвого зменшення. На це впливає зростання продуктивності праці в суспільному

виробництві, що призводить до здешевлення споживчих товарів та послуг. Важливим фактором є також безробіття. Його наявність здійснює тиск на ринок праці й обумовлює зменшення ціни робочої сили.

За умов переходу України до ринку і загального спаду виробництва в нашій країні реальна заробітна плата протягом 1991—1999 рр. постійно зменшувалась, що призвело до зростання соціального напруження у суспільстві.

Якщо розглядати заробітну плату як окреме економічне явище, то можна виявити, що у формах і