Проблема ідеального у філософії

justify;">Якщо не брати до уваги цих найбільш абстрактних характеристик, то можна виділити наступні три рівня опису змісту філософських категорій:

1) характеристики, загальні для всього напряму, скажімо для матеріалізму;

2) конкретні характеристики категорії, типові і необхідні для того чи іншого різновиду даного напрямку або певного філософського вчення, що розвинувся в його загальному руслі;

3) ті специфічні характеристики, які формулюються в тій чи іншій концепції, покликаної відобразити розвиток категорії, її складні зв'язку з іншими категоріями, її методологічні функції і т. д.

Такого роду концепції, не виходячи за рамки даного філософського вчення і створюючи його «точки зростання», пропонують рішення, які не стали ще в ньому загальноприйнятими, знаходяться в процесі обговорення; лише окремі з них можуть увійти з часом в основний теоретичний фонд даного вчення.

Виділені три рівня, незважаючи на відомий схематизм, корисні тим, що орієнтують на дослідження структури змісту категорії з урахуванням історизму цього змісту – триваючого розвитку категорії, що несе в собі, крім усталеного, міцного змістовного ядра, навколишнє його проблемну область – джерело новоутворень в її змістовному ядрі.

Про конкретний зміст категорії можна говорити, лише взявши її з контексту певної системи філософського знання, з контексту конкретного розвивається філософського вчення.

У формулюванні основного питання філософії, що виражає лише загальне, абстрактне протиставлення і співвіднесення матерії і свідомості (яка отримує конкретизацію в різних розділах філософського знання), категорії «свідомість» і «ідеальне « вживаються як синонімічні, хоча зміст їх досить подібний. [2, c. 239]

Відмінності між ними виявляються в процесі конкретизації матеріалістичного вирішення основного питання філософії і обґрунтування цього рішення. Як і багато інших філософські категорії, змістовно близькі один одному, дані категорії не можна розрізнити за їх обсягом. Різниця між ними виявляється лише в результаті змістовного аналізу, що дозволяє встановити розбіжність логічних функцій категорій «свідомість» і ідеальне» в багатовимірному полі смислових зв'язків філософського знання. Близькість, злитість їх вмісту в одних контекстах змінюється відмінністю в інших.

Категорія ідеального виступає логічно необхідним предикатом «свідомості», хоча в силу рівності обсягів цих категорій «свідомість» може в свою чергу виступати як предикат «ідеального». Визначення свідомості як ідеального несе особливо важливий і глибокий сенс, бо загострює, концентрує і розгортає в одній теоретичній площині всі ті компоненти змісту категорії свідомості, які виражають її логічну протиставленість категорії матерії. Завдяки категорії ідеального як би консолідується, цілісно оформляється «вимір» змісту категорії свідомості, яке утворює теоретичний базис опису, упорядкування і розуміння феноменів духовного світу людини, взятих у їх унікальних властивостях, в особливому статусі їхнього існування, в їх якісному відміну від всього, що є об'єктивна реальність, і в їх особливому типі необхідного зв'язку з нею. Категорія ідеального висловлює у своєму змісті, крім усього іншого, особливий характер необхідного зв'язку духовних феноменів з певними об'єктами матеріальної дійсності, що якісно відрізняється від типів зв'язків між самими матеріальними об'єктами. [11, c. 254]

Можна сказати, що зміст категорії свідомості має більш широким і складним діапазоном, ніж зміст категорії ідеального. Остання має менше смислових «вимірювань», бо вона орієнтована головним чином на фіксацію специфіки, унікальності явищ свідомості, на те, що служить підставою для їх протиставлення об'єктивної реальності. Зміст категорії свідомості цим, однак, не вичерпується, бо включає ряд інших смислових «вимірювань», фіксуючих його спільність з матеріальними процесами, його втілення в них, або ж утворює синкретизм, в яких зливається власне ідеальне з матеріальним. Такий синкретизм в наявності в понятті «свідома діяльність», яке охоплює й практичну діяльність. На цьому прикладі добре видно відмінність категорій свідомості і ідеального, розбіжність їхніх логічних функцій. Адже цілком правомірно стверджувати, що практична діяльність є свідома діяльність. Але не можна сказати, що практична діяльність є ідеальна діяльність.

Категорія ідеального незамінна у всіх тих філософських контекстах, де свідомість, духовне логічно однозначно протиставляється матеріальному. У визначенні основного питання філософії свідомість виступає саме в значенні ідеального. Ця логічна протилежність якраз і висловлює суть основного питання філософії, вихідний пункт розгортання системи філософського знання. [8, c. 189]

Співвідношення категорій ідеального і матеріального утворює концептуальний каркас проблематики, розташованої як в «центральних» областях, так і на «периферії» філософського знання. А тому категорія ідеального становить обов'язковий компонент логічної структури будь-якого філософського дослідження, незалежно від того, в якій мірі вона рефлектує в мисленні дослідника. І якщо при розробці деяких проблем вона «діє» лише підсвідомо, то при дослідженні фундаментальних проблем філософії і великого числа приватних проблем не можна сподіватися на будь-яке просування без спеціального теоретичного осмислення категорії ідеального.

Зміст цієї категорії розкривається лише шляхом її протиставлення категорії матеріального, а отже, за допомогою співвіднесення з нею. І значить, це питання має бути розглянуто хоча б у загальних рисах в першу чергу. [9, c. 264]

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛЬНЕ ТА ІДЕАЛЬНЕ

2.1 Поняття про матеріальне. Перші спроби визначення матерії

Людина сучасного суспільства досить часто і, як правило, не замислюючись, вживає такі словосполучення: «матеріальне життя», «матеріальні умови», «матеріальний стан», «ідеальний світ», «ідеальний характер», «ідеальні відносини», «ідеальне подружжя» тощо. У нашому суспільстві, мабуть, уже виникла культурно-історична звичка, згідно з якою під матеріальним розуміють те, що можна відчути, а