Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу

У дослідженнях діяльності в системі “людина-комп’ютер” було визначено ряд чинників, які є джерелом напруженої роботи і розвитку стресових реакцій. Так як багато комп’ютерних завдань характеризуються своєю короткочасністю, але більшим об’ємом інформації, чи тривалістю виконання, високим темпом вирішення завдань, чи аритмічністю цих операцій, тимчасові параметри були в центрі уваги при дослідженні робочого навантаження, напруження і стресу. Зокрема, час відповіді системи, тобто час між вводом інформації користувачем і відповіддю комп’ютера, як було виявлено, є одним з найбільш сильних стресорів. Характеристики часу відповіді системи, що викликають стрес, являються функцією трьох чинників: тривалості, зміни та очікування, які в свою чергу взаємопов’язані з типом комп’ютерної операції, яка потрібна [9; 33, 421; 34, 52-53].

Можна виокремити декілька основних чинників, які змінюють реакції на час відповіді системи різної тривалості і змінності. Одним з чинників є розумове напруження, що виникає через труднощі завдання. Було вказано, що розумове напруження в значній мірі впливає на фізіологічні функції та самопочуття. Але розумове напруження через складність завдання проявляється з тією ж інтенсивністю, як і при впливі часу відповіді системи. Проте ступінь напруження через труднощі завдання є функцією не лише робочого навантаження, але й здібностей індивіда, тому вплив тривалості часу відповіді системи важко відділити від впливу різних ступенів розумових зусиль.

Другим чинником, що слід враховувати, є дефіцит часу. В дослідженнях Kuhmann W. були відмічені характерні впливи щодо тривалого і короткого часу відповіді системи на різні фізіологічні та робочі параметри. В дослідженнях більш успішне виконання завдань, але і більш негативний емоційний стан відмічались при тривалому часі відповіді системи і менш успішне виконання, але більш позитивні емоції – при короткому часі відповіді системи. В дослідженнях, де була запропонована матеріальна винагорода за швидке і точне виконання завдань, встановили, що дефіцит часу супроводжується посиленням стресових реакцій.

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки: не дивлячись на можливість збільшення швидкості перетворення інформації у сучасних комп’ютерах, лозунг “чим швидше, тим краще” не є вірним.

Більшість причин виникнення стресових ситуацій, які виникають при використанні комп’ютерної технології, витікають з того факту, що ця технологія розробляється виходячи з вимоги мінімального втручання людини, причому відсутність збоїв в управлінні залежить від реакції людини і її інтелектуальних можливостей при аналізі непередбачуваних ситуацій, які виникають. Нестача активних дій і застосування навиків прийняття рішення стають каталізатором розвитку стресу, так само як і періодичні збої техніки чи їх очікування [9, 50-63; 1, 47-52].

Інформаційний стрес людини є категорією, що характеризує її діяльність в екстремальних умовах. Але цей стан людини і породжується цією діяльністю. Стрес розглядається як стан, який відображає особливості конкретної діяльності у її специфічних проявах (за змістом та умовами реалізації) у конкретної людини. Особливості цього відображення залежать не лише від зовнішніх чинників діяльності, але і від внутрішніх засобів, які обумовлюють процеси психічної регуляції трудової поведінки і функціонального стану.

Тому вивчення інформаційного стресу має базуватись на визначенні та дослідженні тих психологічних чинників, які спонукають, програмують, регулюють трудову та навчальну активність особистості.

Аналіз розвитку стану психічної напруженості та інформаційного стресу людини свідчить про те, що в генезисі цього стану ведучу роль відіграють інформаційні процеси, які визначають специфіку всієї системної організації психічної діяльності і в той же ж час регулюються нею. Психічні особливості діяльності людини в умовах інформаційного напруження, як і будь-якої іншої діяльності, обумовлюються регулюючим впливом не окремих психічних функцій і якостей, а їх сукупністю, що визначають характерні риси функціонального взаємозв’язку, взаємодії цих якостей в контексті конкретної діяльності, досягнення певної цілі-результату, в тому числі до впливу стрес-факторів [44, 43-69].

Сукупність психічних властивостей, якостей суб’єкта у своїй цілісності, єдності, організована для виконання функцій конкретної діяльності отримала назву психологічної системи діяльності. Розробка концепції про сутність, структуру, функції, динаміку психологічної системи діяльності проведена В. Д. Шаріковим на основі багаточисельних експериментально-теоретичних досліджень автора та його учнів.

Психологічна система діяльності, як відомо, включає наступні основні функціональні блоки: мотиви, цілі, програма та інформаційна основа діяльності, прийняття рішення та підсистема професійно важливих якостей. Вказані функціональні блоки виділені у якості складових психологічної системи діяльності по причині, що відображені в них структури є основними компонентами реальної діяльності.

Між станом психічної напруженості, з однієї сторони, і компонентами психологічної системи діяльності існує тісний взаємозв’язок. Він обумовлюється тим, що вплив екстремальних умов діяльності (складність завдання, несприятливі зовнішні умови тощо) порушують адекватний рівень функціонування професійно орієнтованих психологічних якостей (функцій), викликає зміну процесів гомеостатичного регулювання в зв’язку зі зростанням психофізіологічної “вартості діяльності”, що вже саме по собі може супроводжуватись психічною напруженістю і стресом. А також стан вираженого напруження і стресу, в свою чергу, виступає як причина дезадаптивної поведінки і виникнення передумов до порушення функціональної і професійної надійності [9, 63-66].

Як правило, регуляція діяльності обумовлюється впливом сукупності мотивів (наприклад, досягнення певних результатів, підвищення професійної майстерності, ствердження професійного положення тощо). На кожному етапі професіоналізації, в конкретних умовах діяльності домінує та чи інша система мотивів.

Основна функція мотивів –