Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу

– часткова чи повна невдача у діяльності;

– суперечливість інформації тощо.

2. Операційні:

– дефіцит інформації;

– надлишок інформації;

– великий об’єм інформації;

– низька вірогідність надходження значимої інформації;

– порушення ритму надходження інформації тощо.

3. Часові:

– дефіцит часу;

– велика тривалість впливу робочого навантаження;

– аритмічність пред’явленої інформації;

– високий темп пред’явленої інформації;

– невизначеність часу (несподіваність) надходження сигналу тощо.

4. Організаційні:

– низька об’єктивна вірогідність надання інформації, об’єктивна невизначеність моменту надання інформації;

– неправильний вибір необхідної інформації;

– відволікання уваги;

– пропуск сигналу, об’єктивна складність завдання;

– суміщена діяльність тощо.

5. Технічні:

– відмова системи;

– блокування сигналу;

– маскування, викривлення сигналу;

– хибна інформація;

– інтерференція сигналів;

– суперечливість інформаційних ознак ситуації;

– невідповідність сигнальних ознак інформації тощо.

ІІ. Головні (суб’єктивні).

1. Моральні:

недисциплінованість;

безвідповідальність;

неохайність тощо.

Професійні:

низький рівень знань;

недостатній розвиток навичок та вмінь;

Відсутність необхідного досвіду тощо.

Фізіологічні:

зниження резервів організму в результаті гострих чи хронічних захворювань;

несприятливі функціональні стани (укачування, перевтома, тощо) ;

незадовільний рівень чутливості аналізаторів тощо.

Психологічні:

низька або занадто висока мотивація діяльності;

недостатній розвиток професійно-важливих психічних якостей;

несприятливі особливості особистості і психічні стани тощо.

ІІІ. Супутні (середовищні).

1. В організації праці:

нераціональний режим праці та відпочинку (наднормові, нічні зміни) ;

надмірне робоче навантаження;

недоліки в зворотному зв’язку про результати діяльності, неадекватність оцінки діяльності та оплата праці;

недоліки в охороні праці, техніці безпеки, обладнанні робочого місця;

недоліки в професійному (медичному, психологічному) відборі, у психологічному та медичному контролі за процесом діяльності тощо.

2. У засобах праці:

– недоліки в компонуванні приладів, кодуванні інформації, розбірливості текстури, світлотехнічних характеристик приладів, конструкції органів управління, їх загрузки, просторовому співвідношенні тощо.

3. В умовах праці:

– недоліки в мікрокліматі і газовому складі повітря на робочому місці, у рівні шуму, вібрації та освітлення, у конструкції робочого місця, рівня обзору;

– несприятливий психологічний клімат у колективі;

– недостатня спрацьованість, згуртованість;

– міжособистісні конфлікти;

– низький рольовий статус;

– незадовільний рівень соціальної відповідальності, особистої довіри, суспільного визнання, схвалення тощо. [9, 155-161].

Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема інформаційного стресу у трудовій та навчальній діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стани. [9, 155-156].

Таким чином, інформаційний стрес можна визначити як стан надмірної психічної напруженості з явищами функціональної вегето-соматичної і психічної дезінтеграції, негативними емоційними переживаннями і порушеннями професійної працездатності в результаті несприятливого впливу екстремальних чинників інформаційного взаємовпливу людини і техніки.

 

 

Неврози (з грец. neuron – нерв, osis – суфікс, що означає захворювання) – функціональні хворобливі стани, що виникають та розвиваються в умовах незавершеної психотравмуючої мікросоціальної ситуації, яка викликала різке емоційне перенапруження (з іррадіацією у соматичних процесах) і непереборну особистісну потребу ліквідувати цей стан. Це функціональний розлад, “зрив” вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів – збудження і гальмування та їх динаміки. Проте не існує загальноприйнятого визначення неврозу, саме тому виявляються розбіжності в результатах епідеміологічних досліджень у психіатрів різних шкіл [12, 84; 34].

Неврози належать до групи “межових” функціональних нервово-психічних розладів, що проявляються у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.

Високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу можуть виявитись причинами різного роду відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох систем організму. Умови інформаційного перевантаження носять довготривалий характер, стосуються все більшого контингенту людей, а, отже, стають небезпечними для суспільства в цілому. Хронічний інформаційний стрес може призводити до розвитку інформаційного неврозу. Для характеристики інформаційного неврозу, необхідно виділити самостійні форми патології вищої нервової діяльності (далі ВНД), що виникають внаслідок тривалої роботи мозку в умовах несприятливого поєднання трьох чинників, так званої тріади:

– необхідність обробки і засвоєння великого об’єму інформації, включаючи етап прийняття рішення;

– постійний дефіцит часу, відведеного на роботу мозку;

– високий рівень мотивації, що визначає високозначимість інформації;

Або тривалий дефіцит високозначимої інформації.

Патологія ВНД, що виникає в цих умовах, отримала назву інформаційної, а залежно від симптоматики і механізмів вона диференціюється на інформаційні неврози та інформаційні психози. В будь-якому випадку слово інформація використовується для позначення свідчень про явища, закодовані в слові чи інших подразниках сигнального значення (умовно-рефлекторних – по І. П. Павлову, екстраполяційних – по Л. В. Крушинському, образних – по І. С. Бериташвілі). Уявлення про інформаційні неврози як про наукову концепцію бере початок з дослідів по виробленню дуже тонких диференційних зорових подразників, а також з дослідів про умовно-рефлекторне відтворення ситуації повені в Ленінграді (1924 року), тобто саме тоді вдалось довести можливість виклику патології умовно-рефлекторної діяльності на сигнальні подразники за механізмом