Проблеми охорони авторського і суміжних прав у мережі Інтернет

 

Вступ

Проблеми охорони авторського і суміжних прав у мережі Інтернет

Аналіз судової практики вирішення спорів із захисту авторського права та суміжних прав в українському сегменті

Стратегія захисту авторського права та суміжних прав в українському сегменті Інтернету

Висновок

Література

 

 

З розвитком науки і техніки досить актуальним стає питання дотримання авторського права всіма господарюючими суб’єктами, які використовують інтелектуальну власність.

Проблема дотримання авторського права засобами масової інформації і до цього часу не вирішена належним чином, а ще додались проблеми захисту авторського права в Інтернеті та в творах на електронних носіях (диски, дискети тощо).

Щодо більш повного і об’єктивного захисту творів в Інтернеті, то тут необхідно з’ясувати низку питань. Передусім, слід з’ясувати, на якому сайті розміщений ресурс.

Існує два види сайтів, які пропонують свої послуги – платні та безоплатні.

Платні сайти – це сайти, які надають свої послуги (інформацію) за гроші (особа карткою, чеком, за телефонним рахунком здійснює платіж за необхідну послугу). Загальне правило: всі платні сайти працюють за передплатою.

Безоплатні сайти – це сайти, інформація з яких надається вільно без будь-яких обмежень (плата, відкриття сайта-спонсора – як платіж за послугу).

З платними сайтами все набагато легше (особливо якщо вони ще й резиденти): позаяк ця діяльність є підприємницькою, то вона потребує реєстрації у відповідних органах влади (адміністрація, податкова інспекція тощо). Виходячи з цього, можна дійти висновку, що це юридична особа із чітко визначеною адресою, банківським рахунком і керівником або суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка відповідає за зобов’язаннями всім належним майном. Отже, стає можливим подання позову до конкретного відповідача.

 З безоплатними сайтами все набагато складніше, тому що:

1. При реєстрації сайта вимагаються мінімальні дані (прізвище, ім’я, по-батькові, адреса електронної пошти; всі інші пункти в анкеті є необов’язковими і майже ніким не заповнюються). Більше того, немає жодної впевненості в тому, що надані дані є достовірними, оскільки реєстрація відбувається без явки користувача до реєстратора і копії паспорта або іншого документа, що підтверджують особу, не надаються реєстратору.

2. Друга проблема, яка може виникнути, – якщо ви звернетесь до суду з позовом, то у вас не буде прізвища особи – володільця сайта (точніше, ви не будете на 100% впевнені, що це насправді та особа, за яку вона себе видає), адреси, де порушник мешкає (і куди слід направити виклик до суду), документів, що підтверджують, що саме особа, яка викликана до суду, й є володільцем сайта, який порушив авторське право.

3. Хоча формально і було порушене авторське право, але особа будь-якого доходу з цього не отримувала, отже, це не підприємницька діяльність і жоден суд, виходячи з обов’язків законності, об’єктивності й всебічного розгляду справи, не зможе зобов’язати особу відшкодувати моральну шкоду або втрачену вигоду.

 

 

Технічний прогрес, що спостерігався у XX ст., суттєво вдосконалив охорону авторського й суміжних прав. Попри те він приніс і нові глобальні проблеми, що на сьогодні ще не знайшли свого вирішення. И основним поточним питанням світової музичної індустрії залишається проблема музичного піратства в мережі Інтернет. Це питання актуальне й для вітчизняного музичного шоу-бізнесу Вільне використання в мережі Інтернет звукозаписів у сумнозвісному форматі мрЗ та інших подібних форматах істотно зменшує доходи компаній звукозапису, адже споживачі часто віддають перевагу безкоштовному одержанню бажаного звукозапису з мережі Інтернет перед купівлею цілого альбому музичних творів, де їх, як правило, цікавить один або декілька. За даними Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI) у 2004 p. порівняно з 2003 р. доходи компаній звукозапису від продажу носіїв з фонограмами (відеограмами) виконань музичних творів у світі скоротились на 1,3 %, в Україні - на 1,1%.

Дослідження охорони авторського та суміжних прав на музичні твори, виконання й фонограми у мережі Інтернет передбачає необхідність визначення об'єктивної форми вираження цих об'єктів. Закон України «Про авторське право і суміжні права», як і більшість іноземних авторських законів, не наводить переліку об'єктивних форм вираження творів і об'єктів суміжних прав, залишаючи це на розсуд доктрини, вочевидь через те, що об'єктивні форми вираження нематеріальних об'єктів перманентно змінюються й модифікуються, відображаючи особливості технічного й загалом суспільного поступу. В той же час колишній Закон Російської Федерації «Про авторське право і суміжні права» наводить такі об'єктивні форми, як письмова (рукопис, машинопис, нотний запис і т.п.); усна (публічне вимовлення, публічне виконання тощо); звуко- або відеозапис (механічний, магнітний, цифровий, оптичний і т.п.); зображення (малюнок, ескіз, картина, план, креслення, кіно-, теле-, відео- чи фотокадр тощо); об'ємно-просторова (скульптура, модель, макет, споруда тощо); інші форми. Відтак російський Закон виділяє таку форму музичного твору, як цифровий звукозапис. Сучасна вітчизняна й зарубіжна доктрини теж однозначно визнають таку об'єктивну форму вираження, що відображено у працях О.М. Пастухова, B.C.Дроб'язка й Р.В. Дроб'язка, О.П. Сергеєва, Е.П. Гаврилова тощо.

Втім, для цілей авторсько-правової охорони важливішим є сам процес надання твору (об'єкту суміжних прав) цифрової форми (оцифрування). За твердженням французького дослідника А. Керевера, оцифруванням є виражений