Психокорекційна робота психолога з учнями початкових класів

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів

1.2 Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку

1.3 Основні напрями роботи шкільного психолога у початковій школі

РОЗДІЛ 2. РОБОТА ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2.1 Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу

2.2 Проблеми спілкування та дитячі острахи

2.3 Формування соціальне спрямованої поведінки

РОЗДІЛ 3. ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА ПСИХОЛОГА З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

3.1 Корекція психологічної готовності дітей до школи

3.2 Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів

3.3 Типологія дітей з труднощами в навчанні

Висновки        

Список використаних джерел        

Додаток                  

 

 

На думку Д.Б. Ельконіна, важливим елементом соціально-психологічної готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію [6, 34]. 

Мотиваційна готовність до навчання - характеризується наявністю в дитини бажання навчатися. Прагнення до діяльності, що має суспільне значення до нової соціальної позиції. Якщо у дитини сформовано бажання навчатися в школі, що ґрунтується на адекватних уявлення про неї про її вимоги, то це сприятливий фактор, який забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. У такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів учіння. Швидко розчаровується в шкільних справах. А це негативно позначається на процесі адаптації до школи, на навчальних досягненнях учнів.

Визначну роль мотивації готовності дитини до шкільного навчання підкреслює у своїх роботах Л.І. Божович. Вона виділяє дві групи мотивів навчання:

- у широкі соціальні мотиви навчання, або мотиви пов'язані "з потребами дитини у спілкуванні з іншими людьми, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин";

- у мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або "пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями" [1, 23].

У структурі мотиваційної сфери першокласника представлені різні мотиви, але лише якийсь один може домінувати. У випадку домінування соціальних мотивів навчання дитина прагне до школи, щоб зайняти в суспільстві нову позицію, позицію школяра. Пізнавальна потреба виражена у неї слабко, тому в школі дитину цікавлять не знання, які дає вчитель, а виконання ролі учня, яке задається новою соціальною позицією. Саме похвала вчителя вмотивовує навчальну діяльність дитини. Але як тільки ця позиція стане для нього звичною і йому вже не треба буде підтвердження, що він добре справляється зі своєю роллю, похвала вчителя перестане справляти мотивуючий вплив, то в учня будуть спостерігатися труднощі в навчанні.

У випадку домінування пізнавальної мотивації діти прагнуть дізнатися в школі багато цікавого, нового. Але якщо на уроках їм стане не цікаво, то вони можуть відволіктися і зайнятися сторонніми справами. Діти з домінуванням пізнавальної мотивації, але слабко вираженими соціальними мотивами навчання можуть опинитися менш готовими дошкільного навчання, ніж діти з домінуванням соціальних мотивів навчання [3, 34]

Таким чином, основними компонентами мотиваційної підготовки є правильні уявлення про навчання як важливу і відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до довкілля.

 

 

 

Молодший шкільний вік охоплює період від 6-7 років до 10-11 років. У молодшому шкільному віці триває функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання, шлункового тракту тощо. З фізіологічного погляду цей віковий період – відносно спокійний, ріст і розвиток в основному рівномірні. Це - ніби затишок перед бурею перебудови діяльності усіх систем організму, яка почнеться у підлітковому віці.

Психологи і педагоги вважають емоційність характерною рисою молодших школярів (В.А. Крутецький, Г.О. Люблінська, Л.В. Петровський, О.Я. Савченко, П.М. Якобсон та ін.). Молодші школярі емоційно вразливі, їм властива підвищена чутливість, здатність глибоко й болісно переживати [6, 157].

Вступ до школи і початок навчання у школі породжують істотні зміни в житті дитини, пов’язані з її новим соціальним становищем. У першокласника виникають нові стосунки: з учителем, з колективом класу, зі школою як навчальним закладом, з’являються нові обов’язки (систематично готувати уроки, виконувати доручення вчителя та ін.). Все це викликає відповідні емоційні переживання.

Відомо, що на цей вік припадає криза 7 років – це переломний критичний віковий етап, яким відкривається весь період подальшого шкільного життя. Новим для дитини семи років, наголошує Л.С. Виготський, є втрата нею дитячої безпосередності і, натомість, набуття здатності до узагальненого переживання, інтелектуалізації афекту. Тому найсуттєвішою рисою семирічної дитини видатний вчений вважає початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сфер особистості.

Молодший шкільний вік вважається періодом становлення та інтенсивного формування навчальної діяльності (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, О.Я.Савченко) [11, 327].

Поряд із навчальною діяльністю істотне місце в житті молодших школярів продовжує займати ігрова діяльність, перш за все ігри з правилами, ігри драматизації.

Основним джерелом емоційних переживань дитини молодшого