Психокорекційна робота психолога з учнями початкових класів

В психокорекційну програму рекомендується включати групові заняття із загального розвитку дітей, розширення кругозору.

Труднощі в навчанні можуть бути пов’язані з типом ВНС: гіперактивні, гіпоактивні (через мірна повільність).

Корекція невстигання у навчанні полягає:

1. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні.

2. Збагачувати дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя і про певні взаємозв’язки між предметами і явищами.

3. Необхідно зміцнювати працездатність дітей, їх уміння зосереджувати увагу і цілеспрямовано працювати:

4. Ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.

5. Розвивати позитивно навчальну мотивацію.

Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого.

Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.

В молодшому шкільному віці в центр психічного розвитку дитини висувається формування довільності і розвиваються довільна пам’ять, увага, мислення. Дитина вчиться керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів (мислення, уваги, пам’яті).

Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються спеціальні тренування.

Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою (10...15с.), в ході якої вони повинні були обдумати, що і як робити. Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу завдання, контролю, вміння діяти за правилами.

Для розвитку довільності можна використовувати вправи:

- “Будиночок”

- “Домалюй узор” і т. д. (вміння діяти за правилом). Правилом є схема з’єднання в цілісний узор окремих елементів.

Для розвитку довільності уваги, можна використовувати завдання на запам’ятовування картинок і слів.

(25 картинок, тривалість сприйняття кожної картинки 3с.)

Методика “Заучування 10 слів” – дитині пропонується запам’ятати назви 10 знайомих їй предметів.

У корекційні заняття слід включати вправи на стійкість уваги та спостережливість:

- “Простеж за напрямком”;

- “Порівняй два ескізи”;

- “Чого не вистачає на картинці”;

Вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет на окремі елементи (деталі, частини).

“Знайди малюнок двійник” (сприяє подоланню надмірної імпульсивності при сприйманні різноманітних об’єктів).

Ці вправи сприятимуть подальшому розвитку швидкості сприймання.

Якщо дитина дає швидко неправильні відповіді, це свідчить про її підвищену імпульсивність [9, 176].

Якщо дитина довго думає, але не дає правильної відповіді, це говорить про недостатню стійкість здорової пам’яті.

Підвищена імпульсивність і недостатня стійкість здорової пам’яті долаються однаковими способами:

- поелементним порівнянням основного зображення з іншими зображеннями;

- називання дій, що виконуються в голос (“Я мушу виконувати завдання уважно, не квапитися, спочатку буду порівнювати плавці, потім хвости....”).

Діти, які розв’язують задачі повільно мають в основному інертний тип ВНД, надмірно обережні, невпевнені.

Таких дітей слід поступово навчати швидшого темпу розумових дій – наприклад, нормування часу за допомогою секундоміра. Важливо підкріплювати правильні дії словами: “Молодець! Вірно”.

Вправи на просторову уяву та просторове мислення:

- “Скільки тут кубиків”

- “Яка вийде коробка”.

Задачі на умовиводи при співставленні предметів та подій:

- “Пара до пари” – вміння виділяти суттєву ознаку предмета.

- “Добери пару” – має усвідомити призначення предмета, що знаходиться у рамці, а потім і всіх предметів по за нею.

- “Протилежності на малюнках” (визначення суттєвих ознак, і в першу чергу функціональних усіх предметів, що досягається при абстрагуванні від ознак випадкових).

- “П’ятий зайвий” – вивчення суттєвих ознак зображених предметів, далі – узагальнення предметів, що мають одну і ту ж властивість.

- “Як розвивалися події” – розуміння життєвих подій, зв’язків між подібними епізодами, вміння логічно їх аналізувати.

Дитина не може усвідомлено поставити перед собою мету позбутися від своїх психологічних проблем і порушень. Тільки тоді вона буде співпрацювати з психологом, коли їй це буде цікаво. Тому важливе використання ігрових моментів, особливо привабливих для дітей.

Завдання складання цілого зображення з окремих частин. Це завдання може мати багато варіантів, які ускладнюють його чи полегшують. Основний його зміст полягає в конструюванні на площині: складання окремого зображення чи цілого сюжетного малюнка з частин. Чим більший набір зображень матиме психолог, тим цікавішою й різноманітнішою для дитини буде гра. Для цього знадобляться будь-які малюнки, наклеєні на картон і розрізані на кілька частин. Чим більше частин, тим складніше завдання. Воно ускладниться також, якщо змішати разом частинки різних зображень і запропонува­ти дитині знайти потрібні для відтворення якогось зображення. Найдоступнішим матеріалом можуть бути художні поштові листівки. Колекція таких листівок, розрізаних на частини, урізноманітнить завдання за змістом зображень.

Для дітей із недостатньо сформованим сприйманням, особливо просторовими уявленнями, такі завдання можуть становити значні труднощі.

Найпростішим завданням є складання окремого зображення (наприклад, обличчя ляльки, фігури тварини, контури літака та ін.), розрізаного на 5-6 частин (можна і на 3-4, якщо дитина має значні труднощі).

Можливі такі варіанти завдань:

1) складання зображення за уявленням. Даються частинки зображення і пропонується скласти з них ціле. За окремими деталями