Психологічне консультування з особистісних та сімейних проблем

Зупинимося докладніше на деяких перевагах роботи з подружжям, а також на певних труднощах, пов'язаних із цим варіантом приходу клієнтів у консультацію.

1. Насамперед, бесіда з двома, а не з одним членом подружжя, більш діагностична, дозволяє одразу ж побачити ті проблеми й труднощі, на які клієнти скаржаться. Так, особливості їхньої взаємодії у консультації розкривають багато чого з того, про що буває важко говорити, і дозволяють наочно вирізнити те, що визначає характер стосунків і що самим членам подружжя важко позначити більш чітко.

2. Робота з обома партнерами дозволяє в ході прийому безпосередньо апелювати до зразків їхніх стосунків, що виявляється в особливостях взаємодії чоловіка й жінки в консультації.

3. Присутність обох клієнтів дозволяє з успіхом використовувати цілу низку особливих технік і прийомів, таких, наприклад, як сімейна скульптура, висновок контракту й ін., що сприяють більш успішному й ефективному веденню подружньої терапії, застосування яких при наявності лише одного клієнта або в принципі неможливо, або дещо ускладненено.

4. Прихід чоловіка й жінки в консультацію часто означає їх більш серйозну мотивацію до роботи, припускає, що робота буде більш тривалою й поглибленою. Крім того, при одночасній роботі з обома партнерами можна в разі потреби підтримувати робочу мотивацію одного з них «за рахунок» іншого.

5. Консультування подружньої пари часто є більш ефективним. Адже якщо обоє членів подружжя серйозно налаштовані на перебудову своїх стосунків і прагнуть у своєму спільному житті реалізувати все те, що обговорюється і відзначається під час прийомів, то зміни у стосунках настають значно швидше й у принципі можуть бути значними й стабільними, ніж при роботі з кимось одним – чоловіком або жінкою. В останньому випадку, для того щоб дочекатися яких-небудь змін, чоловіку часто необхідно набратися терпіння і дещо довго без якої-небудь взаємності демонструвати кращі зразки поведінки, перш ніж інший відчує і якось відреагує на це.

Але, крім цих і деяких інших переваг, робота з подружжям має і ряд додаткових труднощів і недоліків. Коротко перелічимо їх.

1. Насамперед, вести прийом, у якому беруть участь двоє клієнтів, а не один, звичайно, сутужніше, особливо на перших етапах консультативного процесу, оскільки присутність другого члена пари так чи інакше позначається на ході бесіди. Чоловік і жінка можуть перебивати один одного, починати переговори і сперечатися, прагнучи щось пояснити або довести насамперед один одному, а не консультантові, виступати в коаліції проти консультанта і т. д. Хоча можлива і зворотня реакція, коли присутність партнера призводить до того, що чоловік або дружина стають неговіркими, кожен із них може чекати, що щось важливе буде сказане іншим. 1 в тому, і в іншому випадку від консультанта потрібні особливі навички й уміння, щоб переорієнтувати чоловіка й жінки на спільну роботу, організувати й направити процес консультування.

2. Робота з обома членами сім'ї, хоча і є більш ефективною, найчастіше має менш глибокий, поверхневий характер. У цьому випадку рідше зачіпаються серйозні особисті проблеми, що лежать в основі тих або інших подружніх розбіжностей.

3. Робота з обома членами сім'ї більш уразлива. З одним чоловіком легше працювати, ніж з двома, вибравши той темп роботи, що у більшому ступені відповідає клієнтові.

Основне завдання консультанта – встановити контакт із клієнтом (клієнтами) і розібратися в тому, що саме привело них на прийом. Хоча вже на початку бесіди при участі в цьому процесі обох членів подружжя можуть виникнути певні труднощі. Так, чоловік і дружина можуть не стільки прагнути викласти суть проблеми, скільки продемонструвати провину й недоліки іншого, згадуючи всі нові й нові гріхи партнера, обвинувачуючи й перебиваючи один одного й, уникаючи, таким чином, побудови конструктивних стосунків із консультантом. У такій ситуації необхідно виявити визначену твердість, запропонувавши дружинам говорити по черзі і коментувати слова партнера лише тоді, коли він/вона одержить право слова.

Як ми уже відзначали вище, особливою вимогою до роботи з парою є більше структурування процесу прийому. Тому спочатку кожен із членів подружжя пропонує свою версію того, чому і навіщо вони прийшли до консультанта (дуже важливо, щоб хоч якась версія була запропонована кожним із них, і посилання на те, що «він мене привів, нехай і розповідає», ні в якому разі не повинні прийматися), після чого консультантові варто підбити підсумок, запропонувавши своє, більш узагальнене уявлення про те, які проблеми хвилюють кожного з партнерів. Для більш повного розуміння ситуації психологові корисно мати наступну інформацію: як, коли й у зв'язку з чим почалися або загострилися конфлікти, у яких ситуаціях вони найчастіше виникають, хто є більш активним їхнім ініціатором, що обурює або не подобається в іншому кожному з членів подружжя.

Якщо чоловік і жінка згодні на більш тривалу роботу, то, одержавши вичерпну інформацію з цього й інших питань, консультант не повинен затягувати первинний прийом. Нехай він буде навіть трохи коротше, ніж усі наступні, але завершити його в цьому випадку потрібно дуже чіткою постановкою задач і цілей консультування, тобто тим, що кожен і з членів подружжя хотів би в результаті досягти. Не страшно, якщо ці чекання в партнерів діаметрально протилежні. Але в такій ситуації, доцільно попередити чоловіка й жінку, щоб сам прийом і усе, що на ньому говорилося, не обговорювалося ними за межами кабінету консультанта.

Якщо на прийом прийшо подружжя, яке виражає готовність спільно обговорювати сімейні проблеми – не скористатися цим для консультанта просто «гріх». Але, вибираючи спільну роботу, необхідно чітко уявляти, що в такий спосіб психолог бере на себе певні зобов'язання. Він не повинен вступати в коаліцію з жодним із членів подружжя (як під час спільних прийомів, так і поза ними), зустрічатися з одним чоловіком «по секрету» від іншого, обговорювати що-небудь по телефону з одним із них без відома партнера і т. д.

Найчастіше, на консультацію один член подружжя, не бажає, або не маючи можливості привести із собою партнера. У такій ситуації його необхідно підтримати, запевнивши, що робота з одним членом подружжя ні в якому разі не є безглуздою або безрезультатною. Робота з одним «небезпечна» нерівноправністю, оскільки людина, яка прийшла на прийом у якомусь розумінні бере всі сімейні проблеми на себе одного. Висловлюючи подібні сумніви в ситуації консультування, клієнт узагалі ж прав, оскільки основна умова конструктивної психологічної роботи – прийняття клієнтом провини (або відповідальності) за те, що відбувається в родині, хоча очевидно, що свій внесок у проблеми вносять обоє. Природно, що виявитися «винним» неприємно. Як заспокоєння клієнтові можна запропонувати таке міркування: «Винуваті, звичайно ж, ви обоє. Але обговорювати тут провину вашого партнера безглуздо, оскільки єдине, що я можу зробити в даній ситуації, це пошкодувати вас, але навряд чи це принесе вам хоч яке-небудь полегшення. Розуміння ж того, що саме ваші слова й учинки сприяють погіршенню й загостренню ситуації у родині, може привести до визначених змін у вашому поведінці, що швидше за все так чи інакше буде корисно для родини в цілому».

Психолог у цій ситуації повинен виступити в ролі тонкого політика, одночасно наголошуючи важливість уже сформованого співробітництва з одним із членів подружжя і всіляко демонструючи цінність приходу іншого. Можливо і зворотне, коли спільні зустрічі з якихось причин перериваються, і консультант продовжує працювати лише з одним і з членів подружжя. І в цій ситуації можна багато чого зробити для родини, не залишаючи спроб повернути в консультацію «блудного» клієнта.

Існує і ще одна можливість розвитку консультаційного процесу, що ні в якому разі не варто випустити з уваги. Це ситуація, коли консультант сам стає ініціатором роздільних зустрічей з партнерами.

Причини приходу чоловіка й жінки в консультацію

Деякі приводи для звернення до консультанта частіше зустрічаються, коли в консультацію приходить лише один із партнерів. До числа таких «особливих» причин можна віднести алкоголізм чоловіка й проблеми, зв'язані з його/її психічним або фізичним захворюванням. В обох випадках питання для клієнта часто полягає не лише в тому, як уплинути на партнера, щоб він/вона не пив/-а/, або менше фокусувався (~ась) на своїй хворобі, скільки в тому, що робити самому клієнтові: розлучитися, вважаючи, що ситуація безнадійна; терпіти й чекати якогось рішення своєї проблеми, сподіваючись, що партнер перестане пиячити, видужає і т. д.

Прихід у консультацію обох членів подружжя частіше пов'язаний із внутрісімейними конфліктами з приводу розподілу подружніх ролей і обов'язків, із сексуальними труднощами, грошовими проблемами, тобто з чимось, що так чи інакше стосується інтересів обох і може бути кваліфіковане як загальна проблема.

Існує певний взаємозв'язок між скаргами, що формулюються і віком клієнтів, їх стажем спільного життя: молодого чоловіка й жінку частіше хвилюють проблеми власних взаємин, переживання, пов'язані з ревнощами й зрадою; літнім більше властиво міркувати про свої стосунки з дорослими дітьми.

Консультування індивідуального клієнта із сімейних проблем, так само як і в багатьох інших випадках короткотермінового консультування, звичайно, триває дві – чотири зустрічі, причому переважна більшість прагне до того, що робота з ними завершилася в ході одиничного прийому. У випадку, коли чоловік і жінка вже на перший прийом прийшли вдвох або інший приєднався до бесід на початковому етапі консультування, їхньої зустрічі з психологом, звичайно, тривають трохи довше – п'ять-шість спільних бесід. Велика тривалість роботи з царою обумовлена хоча б тим, що під час подружнього прийому збільшується «час слухання», оскільки на кожне питання повинен відповісти вже не одна людина, а двоє.

 

 

Бойко В. В. Синдром эмоционального выгорания в профессиональном общении. – СПб: Питер, 1996. – 136 с.

Ковальов С. В. Психологія сімейних стосунків. – К. : Наука, 2001. – 254 с.

Кочюнас Р. -А. Б. Основы психологического консультирования /Пер. с лит. – М. : Академический проект, 1999. – 239 с.

Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирование. – М. : Смысл, 1998. – 109 с.

Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. – К. : ВД “Професіонал”, 2007. – 544 с.