Психологія і особливості малих груп, механізми формування малих груп

 

Вступ

Історія дослідження малих груп

Поняття і особливості малої групи

Класифікація і механізми формування малих груп 

Список використаних джерел

 

 

Проблема малої групи є найбільш традиційної і добре розробленою проблемою соціальної психології. Інтерес до дослідження малих груп виник дуже давно, власне кажучи одразу за тим, як почала обговорюватися проблема взаємин суспільства й особистості і, зокрема, питання про взаємовідносини особистості і середовища її формування.

Інтуїтивно будь-яким дослідником, який приступає до аналізу цієї проблеми, мала група уявляється як те первинне середовище, у якому особистість робить свої перші кроки і продовжує далі свій шлях розвитку. Очевидним є той простий факт, що з перших днів свого життя людина пов'язана з визначеними малими групами, причому не просто випробовує на собі їх вплив, але тільки в них і через них одержує першу інформацію про зовнішній світ і надалі організує свою діяльність. У цьому змісті феномен малої групи лежить безпосередньо поданий соціальному психологу як предмет аналізу.

Однак з тієї обставини, що феномен малої групи очевидний, аж ніяк не випливає, що її проблеми відносяться до простого в соціальній психології. Насамперед тут так само дуже гостро стоїть питання, які ж групи варто розглядати в якості «малих». Іншими словами, необхідно відповісти на питання про те, що таке мала група і які її параметри підлягають дослідженню в соціальній психології.

 

 

Дослідження малих груп пройшло ряд етапів, кожен з яких привносив щось нове в саме трактування сутності малої групи, її ролі для особистості.

У самих ранніх дослідженнях, які були проведені в США в 20-і рр. XX століття, з'ясовувалося питання про те, чи діє індивід поодинці краще, ніж у присутності інших, чи, навпаки, факт присутності інших стимулює ефективність діяльності кожного. Акцент робився саме на факті простої присутності інших, а в самій групі вивчалася не взаємодія (інтеракція) її членів, а факт їх одночасної дії поруч (коакція).

Результати дослідження таких «коактних» груп показали, що в присутності інших людей зростає швидкість, але погіршується якість дій індивіда (навіть якщо умовами експерименту виключався момент суперництва). Ці результати були інтерпретовані як виникнення ефекту зростаючої сенсорної стимуляції, коли на продуктивність діяльності індивіда впливали сам вид і «звучання» інших людей, які працюють поруч над тією ж задачею. Цей ефект одержав назву ефекту соціальної фацілітації, сутність якої зводиться до того, що присутність інших полегшує дії одного, сприяє їм. У ряді експериментів було, щоправда, показано наявність і протилежного ефекту – певного стримування, гальмування дій індивіда під впливом присутності інших, що одержав назву ефекту соціальної інгібіції. Однак набагато більше поширення набуло вивчення саме соціальної фацілітації, і головним підсумком першого етапу досліджень малих груп було відкриття саме цього явища.

Другий етап розвитку досліджень знаменував собою перехід від вивчення коактних груп до вивчення взаємодії індивідів у малій групі. Так, у ряді досліджень було показано, що за умови спільної діяльності в групі ті ж самі проблеми зважуються більш коректно, ніж при їх індивідуальному вирішенні: особливо на ранніх стадіях вирішення задач група робить менше помилок, демонструє більш високу швидкість їх вирішення і т. д.

Так, середня швидкість вирішення задач групою була співставлена із середньою швидкістю вирішення тих же задач, виконуваних індивідуально, і результат виявився на користь групи. При більш детальному аналізі, щоправда, було виявлено, що результати залежать також і від характеру діяльності, але ця ідея не одержала розвитку і твердо був встановлений лише факт, що важливим параметром групової діяльності є саме взаємодія, а не просто присутність членів групи.

На третьому етапі дослідження малих груп стали значно більш розгалуженими. Почали виявляти не тільки вплив групи на індивіда, але і характеристики групи: її структуру, типи взаємодії індивідів у групі; склалися підходи до опису загальної діяльності групи. Удосконалювалися і методи вимірювання різних групових характеристик. Разом з тим з’явився такий методологічний принцип, як відмова від виявлення зв'язку групи з більш широкими соціальними спільностями, у які вона входить, відсутність вичленовування її як осередку соціальної структури, а виходить, і відхід від вирішення питання про змістовну сторону тих соціальних відносин, які є в малій групі. Саме за цими параметрах підхід до дослідження малих груп у європейській традиції соціального психологічного знання принципово відрізняється від підходу, властивого ранній американській соціальній психології.

Що стосується інтересу соціальної психології до малих груп, то він настільки великий, що в якомусь змісті всю традиційну соціальну психологію можна розглядати як соціальну психологію малих груп. Існує ряд причин, як об'єктивних, так і суб'єктивних, чому мала група стала своєрідним фокусом інтересу соціальної психології. М. Г. Ярошевський справедливо характеризує причини цього явища як моменти загальної пізнавальної ситуації в психології XX ст.

По-перше, це загальне ускладнення громадського життя, викликане диференціацією видів людської діяльності, що підсилюється ускладненням суспільного організму. Сам факт включеності людей у численні утворення за видами діяльності, за характером суспільних зв'язків стає настільки очевидним, що вимагає пильної уваги дослідників. Можна сказати, що роль малих груп об'єктивно збільшується в житті людини, зокрема тому, що