Психологія управління як галузь психологічної науки. Психологія управлінської діяльності: лідерство і керівництво в організації

Принцип соціальної спрямованості. Передбачає врахування в процесі управлінської діяльності інтересів суспільства, конкретної галузі, конкретної організації.

Принцип законності. Полягає в дотриманні правових норм у здійсненні управлінської діяльності.

Принцип гласності. Передбачає забезпечення в системі управління участі всіх представників управлінських відносин у компетентному обговоренні проблеми, в прийнятті управлінських рішень на основі широкої поінформованості.

Принцип співвідношення єдиноначальності та колегіальності. Відтворює взаємодію двох форм вияву повноважень:

а) єдиноначальність, яка полягає у персональній відповідальності керівника за прийняті управлінські рішення;

б) колегіальність, що є формою колективної підготовки проектів рішення.

Ефективним чинником, що сприяє колегіальній, і єдиноначальній управлінській діяльності, є контроль за обговоренням, прийняттям і реалізацією рішень, прийнятих як колегіально, так і одноосібно.

Принцип співвідношення повноважень та відповідальності. Передбачає такий розподіл повноважень і відповідальності, який забезпечив би найефективнішу дію системи, коли рішення приймають один раз, а не переадресовують від однієї інстанції до іншої.

Принцип зворотного зв’язку. Виявляється в тому, що процес управління ефективний за умови, що керівник постійно отримуватиме інформацію про ефект дії певної підсистеми, про досягнення чи недосягнення мети.

Принцип ієрархії. Головною вимогою його є розгляд будь-якої системи як частини більшої системи. У психології, зокрема психології управління, всі психічні феномени слід розглядати як щаблі ієрархії, де нижчі структури підпорядковані вищим, а вищі, включаючи в себе нижчі й спираючись на них, не зводяться до їх суми. Принцип ієрархії сприяє з’ясуванню якісної своєрідності конкретного явища в системі управління, акцентує на його багаторівневій структурі.

 

 

Проблема особистості є однією з найважливіших у психології. На сучасному етапі актуалізується вона у сфері управління.

Найпоширенішими у психологічній науці є поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість», глибоке пізнання яких і феноменів, які вони позначають, допомагає керівнику глибше зрозуміти працівника, виявити комплекс умов, необхідних для наукової організації праці та управління.

Людина – родове поняття, що вказує на причетність істоти до вищого ступеня розвитку живої природи – людського роду; специфічна, унікальна єдність біологічного і соціального; система, в якій фізичне і психічне, природне й соціальне становлять нерозривну єдність.

Психологія вивчає у людині психіку, її розвиток, індивідуально-психологічні особливості.

Якщо поняття «людина» містить у собі всі людські якості незалежно від наявності у конкретної людини, то поняття «індивід» характеризує конкретну людину, включає притаманні їй психологічні й біологічні властивості.

Індивід – окрема людина, особа в групі або в суспільстві, окремий представник людської спільноти.

Сутність індивіда означає не тілесна окремість, а сукупність духовно-психологічних рис, які становлять його самобутність.

Індивідуальність – сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загально-людського, суспільнозначущого та індивідуальнонеповторного.

Об’єктивною умовою формування особистісних властивостей, якостей, рис характеру людини є система суспільних відносин (економічних, політичних, моральних) до яких вона належить. Становлення її не можливе поза суспільними відносинами, взаємодією, спілкуванням і діяльністю, активний суб’єкт, яких – особистість.

Психологічна наука послуговується такими загальновизнаними положеннями щодо особистості:

• особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному етапі еволюції людської істоти;
• особистість є суб’єктом соціальних відносин і свідомої діяльності;
• особистість – це системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності й спілкуванні;
• важливою складовою особистості є її етнопсихологічний аспект.

Індивідуальний стиль діяльності – стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів здійснення певної діяльності.

Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераментом, характером домагаються однакової ефективності різними способами. Індивідуальний стиль діяльності може бути оптимальним або не оптимальним з погляду ефективності роботи.

 

 

Структура особистості охоплює:

1) загальнолюдські властивості (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, воля, емоція)

2) соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації)

3) індивідуально-неповторні риси (темперамент, поєднання ролей, самосвідомість).

Темперамент це поняття охоплює якості, від яких залежить реакція людини на інших людей і соціальні обставини. У більшості класифікацій і теорій темпераменту компонують два компоненти – активність і емоційність. Активність характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості, й, навпаки, повільності, інертності, а емоційність – особливості перебігу емоцій, почуттів, настроїв та їх якість. Темперамент – індивідуальні особливості людини, що виявляється в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у порівняні більшій чи меншій стійкості її настроїв.

І. Павлов пов’язав типи темпераменту з діяльність центральної нервової системи. Для вивчення індивідуальності застосовують 4 типи темпераменту:

1) сангвінік (сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, характеризується високою активністю, енергійністю, жвавістю та багатством виразних рухів, міміки).

2) флегматик (сильний, урівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності, що характеризується спокоєм і рівним настроєм. Він повільний і розважливий, довго розмірковую перед роботою, але послідовний і терплячий).

3) холерик (сильний, неврівноважений тип нервової системи.