Психологія управління як галузь психологічної науки. Психологія управлінської діяльності: лідерство і керівництво в організації

4) меланхолік (слабкий тип вищої нервової діяльності, який характеризують низькій рівень психологічної активності, сповільненості рухів, стриманість мови, швидка стомленість).

Характер – сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, що виявляються в типових способах діяльності та спілкуванні, в типових обставинах і визначаються ставленням до них.

Характер людини виявляється в системі відносин з навколишньою діяльністю у ставленні: до інших людей (товариськість чи замкнутість, правдивість чи облудність, тактовність чи брутальність тощо) ; до справи (відповідальність чи не несумлінність, працьовитість чи лінощі тощо) ; до власності (щедрість чи жадібність, ощадливість чи марнотратність, акуратність чи неохайність) ; до себе (скромність чи самозакоханість, гордість чи приниженість тощо).

Тип характеру. Поведінка людини завжди містить в собі когнітивний (пізнавальний, розумовий), афективний (чуттєвий, емоційний), практичний (перетворювальний, сенсорний), компонентний (компоненти, з переважанням одного з них, що дає змогу визначити характерологічний тип працівника).

Загальноприйнятої, єдиної класифікації характерів, попри різноманітні спроби, досі виробити не вдалося, а поділ людей на типи значною мірою є умовним. Одним із перших запропонував класифікацію типів характеру німецький психіатр і психолог Ернст Кречмер. Згідно з його концепцією існує три основні типи організації тіла – астенічний, атлетичний, пікнічний. Кожен з них учений поєднав з особливим типом характеру.

Астенічний тип. На вигляд астенік – худорлява людина з вузькими плечима, тонкими руками, слаборозвиненими м’язами. Такому типу будови тіла відповідає ц ти темпераменту – шизотимік, для якого властиві такі риси характеру, як аристократичність, егоїстичність, невміння знаходити спільну мову з іншими людьми, схильність до відлюдькуватості тощо.

Атлетичний тип. У такої людини сильно розвинута грудна клітка і мускулатура, широкі плечі, вона висока чи середня на зріст. Цьому типу будови тіла відповідає тип темпераментну іксотимік, який характеризується стриманістю жестів і міміки, схильністю до незмінної, спокійної ситуації тощо.

Пікнічний тип. Людина з такою будовою тіла схильна до повноти, має коротку шию і середній зріст. Пікнічному типу відповідає тип темпераментну – циклотимік, якому властиві енергійність, комунікабельність, схильність до гумору тощо.

Класифікація людських характерів А. Личко, К. Леонгарда виокремлює типи людей, що мають так звану акцентуацію характеру – надмірну виразність окремих рис та їх поєднань, які є крайніми варіантами норми, межують із психопатіями.

А. Личко виокремлює такі основні типи акцентуації характеру та їх ознаки:

• циклоїдний – чергування фаз гарного та поганого настрою з різним періодом;
• гіпертивний – постійно піднятий настрій, підвищена психічна активність із бажанням діяльність із тенденцією не доводити справу до кінця;
• лабільний – різка зміна настрою залежно від ситуації;
• астеноневротичний – швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії та іпохондрії.
• сенситивний – підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття власної неповноцінності;
• психастенічний – висока тривожність, нерішучість, схильність до самоаналізу;
• шизоїдний – замкнутість, емоційна холодність, брак інтуїції в процесі спілкування, труднощах установлені емоційних контактів;
• епілептоїдний – схильність до злобно-тужливого настрою з агресією, що проявляється у вигляді приступів люті і гніву, конфліктність, скрупульозна педантичність;
• істероїдний – виражена тенденція до витіснення неприємних для суб’єкта фактів і подій, до облудності, фантазування і вдавання, які використовують з метою привернути до себе увагу;
• хиткий, нестійкий – схильність легко піддаватися впливу оточення, постійний пошук нових вражень компаній, уміння легко встановлювати контакти, як правило поверхово;
• конформний – надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, брак критичності і ініціативності, схильність до консерватизму.

Здібності – індивідуально-психологічні особливості особистості, що є передумовою успішно виконання нею певною діяльності, формування здібностей відбувається на основі задатків – вроджених анатомо-фізіологічній особливості нервової системи мозку. Здібності за основними видами діяльності бувають загальними і спеціальними. До загальних здібностей належать психічні здібності людини (увага, спостережливість, запам’ятовування, творча уява, розважливість та ін.). До спеціальних здібностей – психологічні особливості індивіда, що забезпечують йому успіх у певному виді діяльності: образотворчі здібності, математичні та ін.

Поняття «здібності» є багатоаспектним і багатоплановим. Воно охоплює:

• властивості людської душі, тобто сукупність психічних процесів і станів;
• високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, який забезпечує успіх особистості в різних видах діяльності;
• властивості та якості індивіда, які є суб’єктивними передумовами успішної діяльності.

Здібності можуть існувати лише в постійному розвитку.

Ставлення людини до навколишнього світу, інших людей, до самого себе психічним способом виявляється через емоції.

Емоції – психічні відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій. Вони є суб’єктивною формою вираження потреб, передують діяльності для задоволення потреб, спонукають і спрямовують її. Завдяки емоціям людям легше порозумітися, об’єктивніше оцінити стан співрозмовника і ситуації, спільну діяльність і спілкування. Вродженими є не всі емоції, немало їх люди набувають у процесі навчання і виховання.

До основних емоційних станів людини, крім власних емоцій належать почуття та афекти.

Почуття – психічний стан і процес, який відображає емоційний аспект духовного світу людини, її суб’єктивне переживання, емоційне ставлення до навколишньої діяльності. Почуття виконують сигнальну функцію, оскільки містять інформацію про оточення людини, є важливим регулятором її поведінки.

Афект – сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб’єктів життєвих обставин. Такими станами є лють, жах, відчай, екстаз, екзальтація, страх.

Страх – короткочасна чи стійка емоція, породжена в людині