Реформування інституту забезпечувальних заходів в цивільному процесі європейського союзу

 

Ізарова І. О.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація. Стаття присвячена дослідженню одного із найбільш важливих інститутів цивільного процесу – інституту забезпечення. Було проаналізовано основні ідеї, які були запропоновані в Фінальному звіті Сторма, у Принципах забезпечувальних та охоронних заходів у міжнародному процесі, зміст Європейської процедури для забезпечення коштів на рахунку, а також перші пропозиції до єдиних Європейських правил цивільного судочинства.

Ключові слова: цивільне судочинство, цивільне процесуальне право, гармонізація цивільного процесу, заходи забезпечення в цивільному процесі.

Постановка проблеми. Ефективне здійснення судочинства істотно залежить від заходів забезпечення, які застосовуються не тільки під час судового розгляду справи, але й у процесі виконання судового рішення. Саме вони надають змогу передбачити результат проведеного розгляду й надати істотні гарантії реалізації запитуваного захисту прав. Застосування заходів забезпечення в цивільних і комерційних справах транскордонного характеру є ускладненим через значні відмінності в положеннях національного процесуального законодавства держав-членів ЄС, що створює додаткові перешкоди для захисту прав. Так, передбачаючи труднощі та витрати, які виникнуть у зв’язку зі стягненням грошового боргу в іншій державі-члені ЄС, щороку мільйони кредиторів уникають звернення до суду [1]. З огляду на це, важливим кроком до розбудови комплексної системи цивільного процесу ЄС стало запровадження єдиної процедури забезпечення коштів на банківському рахунку – Європейського наказу про забезпечення коштів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто відзначити, що до забезпечувальних заходів у цивільному процесі завжди була прикута увага дослідників (К. Крамер, Н. Ендрюс, Дж. Тарція та ін.). Наукові праці та проекти міжнародних організацій, присвячені дослідженню забезпечувальних заходів у цивільному процесі, мають важливе завдання – визначити мету, межі та порядок застосування заходів забезпечення в цивільних і комерційних справах.

Гармонізація інституту забезпечення в цивільному процесі ЄС і перспективи подальшої його розбудови мають надзвичайно важливе значення в контексті подальшої європейської інтеграції та розвитку спільного ринку.

Правове регулювання забезпечення в цивільному процесу ЄС має важливе значення також з огляду на євроінтеграційні прагнення України, підписання Угоди про Асоціацію та зусилля, що докладаються для активізації економічних відносин між Україною та ЄС. Гармонізація регулювання відносин, що пов’язані із забезпеченням вимог позивача або стягувача, в цивільному процесі ЄС та України, надасть можливість гарантувати ефективний захист інтересів учасників судового або виконавчого провадження, сприятиме поглибленню економічних відносин між Україною та ЄС.

Мета нашої статті полягає у характеристиці інституту забезпечення цивільного процесу ЄС та визначенні перспектив його подальшого розвитку в межах підготовки єдиних Європейських правил цивільного судочинства.

Виклад основного матеріалу. За Фінальним звітом М. Сторма, забезпечувальним заходам (Provisional remedies) відводилося чільне місце [2, с. 144-147]. Пропозиції Сторма- Тарція (Дж. Тарція – автор відповідного розділу) щодо гармонізації забезпечувальних заходів стосувалися таких питань: які види забезпечення можуть застосуватися; умови, за яких вони можуть застосовуватися; право бути почутим або вимоги до порядку обрання заходів забезпечення; питання юрисдикції; витрати; право на оскарження забезпечувальних заходів; виконання [2, с. 144-147].

У наступному проекті з гармонізації цивільного процесу, Принципах транскордонного цивільного процесу ALI-UNIDROIT 2004 р., було узагальнено основні засади застосування забезпечувальних заходів. Зокрема, було визначено мету їх застосування – забезпечення можливості захисту порушених прав за допомогою ухваленого судового рішення. Серед головних принципів застосування заходів забезпечення було закріплено принципи відповідності висунутим вимогам; при застосуванні таких заходів суд має виходити із засад справедливості, обґрунтованості та оскарження рішення [3, с. 20-29].

Варто зауважити, що у Принципах транскордонного цивільного процесу йдеться про Provisional та Protective Measures – забезпечувальні та охоронні заходи. Російські науковці О. О. Виноградова та М. А. Філатова, перекладаючи Принципи транскордонного цивільного процесу, зауважили, що це є фактично один засіб правового захисту, який характеризується двома властивостями: тимчасовістю і спрямованістю на забезпечення подальшого виконання судового рішення [3, с. 20-21]. Це переконання найбільше пов’язане з відсутністю в чинному російському та вітчизняному законодавстві інститутів, які повністю відповідають зазначеним.

К. Крамер виокремлює принаймні три групи забезпечувальних заходів в європейських країнах континентальної правової системи: це заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення по суті, або так звані conservatory measures (консервуючі заходи) ; regulatory measures (регулятивні заходи), які охоплюють широкий спектр заходів для підтримки status quo або домовленості про забезпечення; до третіх належать так звані anticipatory measures (попереджувальні заходи), які можуть гарантувати вимоги за допомогою тимчасових платежів, щодо яких існують найбільш істотні відмінності в різних європейських країнах [4, с. 78-89].

Підкреслюючи значення ідей, викладених у Звіті М. Сторма, К. Крамер наголошувала на необхідності подальших реформ і гармонізації процесуального права в Європі [4, с. 89], але до пропозицій М. Сторма та ALI-UNIDROIT вона ставиться доволі критично, як до занадто вузьких.

Однак варто зауважити, що для гармонізації такого складного інституту, як забезпечення в цивільному процесі, потрібно, передусім, виходити з мети, якій слугують ті чи інші засоби забезпечення. Так, наприклад, у Принципах забезпечувальних та охоронних заходів у міжнародному процесі (Principles on provisional and protective measures in international litigation, або так звані Helsinki Principles) [5], які стали результатом роботи Комітету з Міжнародного цивільного та комерційного процесу Міжнародної